Тризуб – не тільки символ сокола-Рода але і божественної Трійці

22 Вересня 2015 14:27

Існує думка, що Тризуб – не тільки символ сокола-Рода але і божественної Трійці, що виражає триєдність. За давніми уявленнями, Трійцю складали Яв – світ явний, земний; Нав – світ невидимий, духовний і Прав – світ законів матеріального і духовного буття. Золоте Трисуття (Тризуб) – символ Бога Трояна, який тримає три Сонця. Воскова свічка-трійця, запалена “живим вогнем” на Різдво молодого Божича-Сонця та на Водокреса, – то Божа пам’ять про творення трьох небесних світил: Сонця, Місяця і Зорі, що їх принесло первовічне Дерево життя.

vk.com

vk.com

Вивчаючи стародавній епос, учені зробили висновок, що епоха Хаосу змінилась епохою Космосу, тобто організованого світу, символом якого і є Світове дерево. Схема переходу від Хаосу до Космосу закладена і в композицію шедевра світової культури – славнозвіснійскіфській пекторалі (IV ст. до н.е.). Зображення на ній складають три пояси, або яруси: Підземне царство, населене чудовиськами-грифонами; Рослинний світ; Cвіт тварин і людей. На думку Б.Мозолевського, що відкопав цю пектораль, середній пояс якраз і символізує Світове дерево – символ Трійці, тобто родючості й вічного життя. Людина також уособлює триєдність, проживаючи три життя: у лоні, на білому світі, в світі Предків. Природа кожного з давніх Богів була також троїстою, у тій чи іншій мірі мала зв’язок з потойбічним, земним і небесним світами.

Наші пращури пов’язували з Трійцею буйність і живосилля природи, в яку вони святовірували. Це підтверджується всією сукупністю дійств – оздобленням помешкань травами та гілками дерев, а також русалієвими дійствами, проти яких виступала церква.

“Трійця, – казали з цього приводу, – трьома святами багата: квітами, травами й рум’яним літом”.

Cимвол України “Тризуб” складається з трьох мечів, і має внизу посередині невеличке закінчення. В адигейській мові це закінчення означає “веду”, “вести”. Саме у такому вигляді він був колись присутній в українській мові у вигляді староукраїнської букви “Щ”. Тепер, після коректування нашої абетки, букву щ – ми пишемо ш у формі тризуба, а перенесення закінчення на правий бік, і досі спотворює сакральне значення цього символу.

Суть символу – три мечі, що символізують закони трьох Світів – Вищого Небесного, Земного Підземного (світу предків), про що ми згадували вище. Нижня частина тризуба означає, що ці закони трьох світів ведуть людей, які їх шанують. Відповідно і назви черкаси і черкеси – це люди, котрих ведуть Закони трьох світів. В Черкесів-адигейців, у давнину, до прийняття першими християнства, а другими мусульманства – була спільна релігія – давня арійська релігія військової честі, котру вони називали “Чир-каси” – закон трьох мечів.

Цим і пояснюється взаємна пошана кавказьких горян до чорноморських козаків, і навпаки, коли вони ставали взаємно кунаками-приятелями, наслідували один в одного військові звичаї тощо. Священні закони трьох мечів та трисвіття – зберіг наш народ у символі Трояну, котрий окупаційні вчені назвали зневажливо тризубом.

Серед слов’янських Богів згадується трійчасте божество Троян, проти котрого виступають у своїх посланнях церковники:

“Трояна, Хорса, Велеса, Перуна на богів перетворили”, “Хай зрозуміє багато людей і не впаде у звабу велику: Перуна, Хорса, Дия і Трояна”. 

Шанували Бога Трона (Трояка) на Зелені Свята. З глибокої давнини Зелені свята – це свято зелених дерев, коли всі хати розмаюються маєм, цебто зеленим віттям. За Українською Міфологією, на Зелені свята мати Слава породила сина Трояна зеленню.

Європейські хроністи, описуючи західних слов’ян, також зафіксували цього слов’янського Бога під назвою Триглав (є в нашому пантеоні і Богиня Триглава) котрий символізував три світи – небо, землю, і підземний світ, – чим нагадував давне арійське божество Трімурті.

Цікаво, що в арійців Індії проявом Трімурті вважається і Сонце Сур’я: на Сході, на світанку, воно репрезентує Брахму – творця світу; опівдні, в зеніті над головою – Вішну – охоронця світу; а надвечір, на заході – Шиву – руйнівника світу.

Деякі дослідники пов’язують Триглава з божеством Трояном, що фігурує серед слов’янських богів. Слов’яни ж, в образі Триглава бачили триєдність Богів: Сварога, Перуна і Святовита, які насправді є язичницькою Трійцею. Побутує думка, що християнство запозичило культ святої Трійці саме з язичництва, адже це вірування є набагато старіше від християнської догматики і за яке сперечалися єпископи ще на Нікейському соборі в 325 році. Давній хронікар Еббон про значення Триглава писав: він має три голови:

“Бо під його владою є три держави, а саме Неба, Землі і Підземелля”.

Цікаво, що й у “Слові о полку Ігоревім” княгиня Ярославна звертається до Сонця, як до Трійці:

“- Трисвітле сонце”; це дає нам підставу думати про подібне поклоніння наших предків Сонцю, як уособленню Трисуття. Саме тому в Київ у XVI-XVII ст. стародавні письменники і літописці, такі як Мартін Груневег, Себастіян Кльонович, Іван Домбровський часто називають Троєю. Зрозуміло, що ця назва Києва є сакральною і походить від Божества Трояна-Триглава.

Це і є той самий давньоруський Троян, котрий часто згадується у “Слові о полку Ігоревім” і суть котрого ніяк не могли зрозуміти вчені, котрі досліджували цю унікальну пам’ятку нашої давньої словесності. Адже в “Слові…” Руська земля називається Землею Трояновою, тобто землею трьох Законів, дохристиянські часи – віками Трояновими, а Боян – “соловій старих часів” – рискає по стежках Троянових, тобто шукає натхнення у прадавніх звичаях. Саме про повернення до цих прадавніх козацьких законів говорив Тарас Шевченко у своєму вірші “Чигрине, Чигрине”:

Може, зійдуть, і виростуть
Ножі обоюдні,
Розпанахають погане,
Гниле серце, трудне,
І вицідять сукровату,
І наллють живої
Козацької тії крові,
Чистої, святої!!!

Трисуття – ми бачимо і в піднятих руках Берегині-Оранти та Мокоші, так само і коли славимо Рідних Богів і Предків стаємо у позицію Трисуття-Тризуба.

Слава Україні!