Митці, без сумніву, є найкращими провідниками у майбутнє країни. І не дивлячись на те, що радянська література постійно намагалася зробити з наших діячів сумних та пригнічених селян, насправді це було не так. Більшість наших співвітчизників до кінця життя залишалися воїнами у душі, вільними та сильними у боротьбі з системою. Представляємо вашій увазі деякі історії з життя чудових людей.
Остап Вишня
meest-online.com
Про гумориста рідко згадують, приділяючи йому увагу лише в офіційній літературі. Хоча насправді свого часу книжки автора займали друге місце по продажам після Шевченка. Його життя було сповнене веселих історій, які слідували за ним усюди невпинно.
Одна з розповсюджених розповідей про Остапа Вишню пов’язана, як не дивно, зі спробою його страти. Відомим був той факт, що цікаві та гумористичні оповідання жахливо дратували радянське керівництво. За це Остапа й намагалося знищити тодішнє правління комуністичного проросійського режиму. В 30-х роках він був заарештований та звинувачений в підготовці замаху на партійного “боса” Постишева. І коли слідчий НКВС спитав у письменника, чи знає він, за що його заарештували, митець відповів: “Чому б вам не звинуватити мене у зґвалтуванні Клари Цеткін?”. За це його, звичайно, не посадили, але замах на вбивство партійного керівника приписали.
Взагалі життя Остапа було збігом комічних випадковостей. Самого Постишева вже через декілька років звинувачують у зраді та вбивають. Самого ж Остапа відправляють у заслання, куди приходить наказ його розстріляти. Та тут знову втручається доля. Виконання затягується через погодні умови і поки готується кара, керівника табору самого відправляють на страту, а документи та наказ про покарання зникають.
Ще одним цікавим фактом з життя письменника є його кар’єра медичного брата. Маючи неабиякий хист, він врятував життя багатьом людям, хоча так і не став професійним лікарем, присвятивши своє життя літературі.
Тарас Шевченко
Тараса Шевченка з самого дитинства описують, як сумного борця із системою. Але насправді цей талановитий художник та письменник мав досить веселу вдачу, полюбляв жінок та був досить впертим і цілеспрямованим юнаком, який досягав мети попри усі перепони.
Одним із маловідомих фактів є відносини хлопця зі його господарями, коли він був у наймитах. В 15 років молодий парубок потрапляє до поміщика Енгельгардта, в якості прислужника. Про сутичку між паном та Шевченком розповідають багато. В результаті суперечки хлопець отримав покарання в якості ударів різками, але про те, що було потім, говорять мало. Після цього випадку Софія, дружина поміщика, пожаліла Тараса та почала усіляко допомагати йому. Власне звідти парубок і отримав можливість читати різні книжки, вивчати польську та французьку мови. Жінка сприяла тому, щоби її прислужник отримав художню та загальну освіту, прийнявши його, як власного сина. Жінка любила хлопця, вбачаючи в ньому власну втрачену молодість, енергійність та невпинну вдачу.
Щодо відносин із протилежною статтю, Шевченко завжди віддавався пристрасті на повну, романтизуючи будь-які стосунки. Так, наприклад, деякі джерела оповідають історію кохання молодого Шевченка та Ядвіги Гусиківської. Між двома людьми спалахнули почуття під час навчання в художній академії. Вони проводили досить багато часу разом до тих пір, доки в Польщі не спалахнули революційні настрої. В той же час, Шевченко втікає від пана та ховається у коханої. Але дівчина вважала, що хлопець повинен приєднатися до руху повстанців, а коли він відмовився служити разом з поляками, донесла до нього у відповідні органи влади. Таким чином 16-річного парубка насильно повернули до його поміщика.
Це одна з небагатьох цікавих історій, які трапились з Шевченком впродовж його життя. Загалом, талановитий письменник, поет та художник мав нестримний та вольовий характер, про що свідчить цілий список його пригод.
Ще декілька фактів з життя українських митців
Улас Самчук – був одним із кандидатів на Нобелівську премію. А вистава Леся Курбасазмусила перевірку з НКВС аплодувати стоячи і навіть керівництво не змогло зупинити офіцерів. Соломія Крушельницька так зіграла п’єсу Пуччіні, що провальна вистава стала однією з тріумфальних.
Про кожного з наших видатних митців можна писати величезні історії. Їхні життя складалися по-різному, але всі вони були без сумніву видатними діячами, витримуючи різні випробування долі, залишались мужніми та сильними воїнами. Українській літературі варто повертати її справжнє мужнє обличчя, сильних людей, які до сьогоднішнього дня тримають для нас небо.
