Священномученик Єрмолай
Народні прикмети в цей день:
У серпні літо назустріч осені підстрибом біжить.
Яка погода 8 серпня – такі будуть і наступні чотири тижні.
Про священномученика Єрмолая та його братів у Христі Ісусі Єрмипа і Єрмократа відомо із житія святого Пантелеймона.
Єрмолай був пресвітером, а Єрмип і Єрмократ – кліриками ( пізніше – теж пресвітерами) в Нікомедії. Вони були в числі небагатьох християн, які вижили після того, як за велінням імператора Максиміліана (284-305) в Никомидійській церкві були спалені 20000 християн в 303 році.
Святий Єрмолай та його друзі ховалися у малолюдних місцях і не переставали навчати язичників християнської віри.
Повз будинок, в якому переховувався святий Єрмолай, часто проходив юнак-язичник Пантолеон (у майбутньому святий великомученик Пантелеймон).
Одного разу святий Єрмолай вийшов назустріч юнакові і попросив його зайти до нього в будинок. У бесіді святий Єрмолай став роз’яснювати своєму гостю хибність, безбожність і суєтність поклоніння язичницьким божествам. З цього дня Пантолеон став щодня заходити до святого Єрмолая і прийняв від нього святе Хрещення.
Під час суду над святим великомучеником Пантелеймоном, були схоплені і святі Єрмолай, Єрмип і Єрмократ. Напередодні святому Єрмолаю з’явився Господь Ісус Христос і відкрив йому, що на наступний день він постраждає за Нього і прийме мученицький вінець. Після святого Єрмолая були схоплені і приведені на судилище і святі Єрмип і Єрмократ. Всім трьом було запропоновано відректися від Христа і принести жертву ідолам. Але вони рішуче відмовилися,визнали свою віру в Господа Ісуса Христа і готовність з радістю померти за Нього. Язичники стали погрожувати святим ієреям муками і смертю. Раптово почався сильний землетрус, під час якого ідоли в капищі впали і розбилися. Про це було повідомлено імператорові. Розгніваний Максиміліан віддав святих мучеників на катування і виніс їм смертний вирок. Мужньо перетерпівши всі муки, святі ієреї – мученики Єрмолай, Єрмип і Єрмократ були обезголовлені близько 305 року та зараховані до лику святих.
Першомучениця Параскева
Коли нечестивий цар Диоклитіян почав гоніння на християн, була в місті Іконії дуже вродлива дівчина, на ймення Параскева, із благородного роду.
Її батьки, будучи благовірними християнами, виховали її в добрих звичаях, навчили святій вірі та збереженню заповідей Господніх й відійшли до Господа, залишивши блаженну дочку свою в молодих літах з великим маєтком. Досягла дівчина зрілого віку й наслідувала у вірі й ділах своїх батьків: маєтки власні не на прикраси чи розкоші тратила, а на милостиню: одягала голих, на годувала голодних і частувала мандрівників. Сама ж не дбала про женихів, котрі шукали її собі для співжиття, — а заручила себе одному безсмертному Женихові, єдинородному Сину Божому, задля Нього у побожності та правді жила, ненастанно сповідуючи Його пресвяте ім’я перед людьми, приводячи їх до пізнання істини.
У той час прийшов в Іконію один ігемон від царя Диоклитіяна, посланий у ту країну для винищення християн. До нього приступили жителі Іконії й кажуть: “Світлий Ігемоне, є в місті цьому дівчина, котра вірує у Розіп’ятого й проповідує його, і вже немало людей од жертов богам нашим відвернула. Ми ж, почувши повеління цареве, що всі, хто не поклоняється богам, страчені будуть, схопили дівицю ту і тримаємо в темниці.
Почувши те, ігемон повелів святу діву поставити перед своїм судом, коли йшла свята мучениця на судище, Святий Дух осінив її, і було лице її світле, аж усі, котрі дивилися на неї, дивувалися й говорили: « глянь, не є отухла від печалі, але ще більше світиться”. Коли поставили її на судищі, зирнув на неї Ігемон і здивувався принаді та красі лиця її, кажучи до наближених: “Марно наговорили на цю прекрасну діву, не є праведно погубити таку сонцеподібну красу”. І мовить до неї: Накажи нам ім’я своє, дівчино”.
Відповіла свята діва: “Християнка я є, раба Христова”. ігемон-бо каже: “Вигляд краси твого лиця до смирення мене схиляє, а слова з твоїх вуст нутро мені збурюють, не хочу-бо таких слів чути”. Свята ж відповіла: “Кожен князь, котрий правдиво судить, радіє, чуючи правду, ти ж, почувши всю істину, яку я виказала, розгнівався”. Ігемон же сказав: Через те я розгнівався, що відповіді від тебе не отримав, запитав я про ім’я твоє, а ти мені не відповіла”. Мовила свята: “Спершу подобає мені сказати ім’я вічного життя, а по тому явити ім’я тимчасового життя. Сказала-бо ім’я вічного життя, що християнка я є, раба Христова, у тимчасовому ж житті від батьків моїх названо ім’я мені Параскева, бо в день Параскеви народилася”. — Параскева з грецької означає – день п’ятниця.
Говорила свята до ігемона: “Оскільки батьки мої день шостий, що є днем добровільної і животворної страсті Господа нашого Ісуса Христа, в усі літа пошановували постом, молитвами й милостинями, поминаючи свого Владику, котрий з любові до людського роду пролив свою кров і душу свою за нас поклав, через те дав їм Бог плода чесного їхнього подружжя — мене, недостойну рабу свою, у той день, у який Його чесно пошановували при спогадах страстей Владичних. Забажали тож вони наректи й ім’ям тим, яким називається день параскеви, і від дня параскеви називаюся Параскева, Христовим страстям спільниця”. Ігемон же мовить: “Покинь говорити марнотні слова, а принеси жертву богам нашим, і візьму тебе за дружину, будеш пані великого добра, і численні люди будуть тобі заздрити на землі”. Відповіла свята Параскева: “Я маю собі Жениха на небесах, Ісуса Христа, іншого-бо чоловіка не потребую”. І рече ігемон: “Милую красу твою і терплю через юність твою”. Відповіла свята: “Не милуй краси тимчасової, сьогодні цвіте, а завтра опаде, а більше помилуй себе, бо чекає тебе вічна мука”. Розгнівався ігемон, повелів роздерти на ній одежі її і жилами сирими бити її. Коли ж били святу, жодного не видала звуку, але вустами мовчала, серцем же до Христа взивала, помочі від нього просячи в муках. Ігемон, що жалів принаду її, був-бо вражений і розпалений красою її, і велів перестати бити її та й облесливо почав до неї казати: “Пожалій, о дівчино, юність свою, не губи красного цвіту молодості своєї, принеси жертви богам і жива будеш, великої честі від нас сподобишся”. Вона ж не відповідала йому нічого. Опечалився ігемон і рече: “Чому мені не відповідаєш, лихе християнське поріддя?” Вона ж плюнула в лице йому.
Тоді розлютився вельми мучитель, повелів на дерево підвісити її і кігтями залізними нещадно дерти ребра її і волосяницею натирати рани її — і дерта плоть ця була аж до кісток. Гадав-бо мучитель, що помре швидко, уже-бо ледве дихала. Зняли її з дерева і вкинули до темниці, де лежала вона безголоса і ледве жива від ран лютих.
Опівночі ввійшов до неї ангел, який мав рамена й груди перепоясані хрестоподібним золотим пасом, тримаючи в руках своїх знаряддя Христових страждань: хреста, тернового вінця, списа, тростину, губку — і рече: “Встань, дівице, Христових страждань спільнице, присланий-бо я відвідати тебе. Приніс оце на відраду болістям твоїм знаряддя страстей Господа нашого: поглянь на чесне знаряддя хресне і на тернового вінця Жениха нетлінного; поглянь на списа, що пробив животворні ребра, і тростину, що написала відпущене світові, і губку, що витерла гріха Адамового. Устань-бо, зціляє тебе Христос Господь!” І тоді встала мучениця, ніби зі сну, і приступив прибулий ангел, протер губкою всі рани святої мучениці, і зробилося все тіло її ціле й здорове, а краса лиця її стала світліша, ніж раніше, і цілувала знаряддя Христових страстей, також і прибульця того вітала й славила Бога, а той, що явився їй, невидимий став.
Коли настав ранок, прийшла темнична сторожа і знайшла її, що стояла на молитві здорова і не мала ані рани, тож, настрашені бувши, повернулися до ігемона. Він-бо повелів привести її перед себе і, побачивши здорову, дивувався з великої краси її, і сказав їй: “Бачиш, Параскево, як помилували красу твою боги наші й дарували тобі життя, здоровою тебе вчинивши”. Свята рече: “Покажи мені, о ігемоне, тих, що дарували мені життя”. Ігемон же послав її до храму богів своїх, щоб побачила їхніх ідолів. Пішли з нею і жерці ідольські, і безліч людей. Зайшли до храму, де було багато ідолів, і помолилася вона єдиному справдешньому, сущому всевишніх Богу і, взявши за ногу Аполлона, сказала: “Тобі кажу, бездушному, і всім, що з тобою, ідолам, так велить вам Господь мій, Ісус Христос: упадіть ви всі на землю і таньте як пісок”. І водночас зі словом святої упали всі як один і в порох розсипалися. Тоді всі люди побігли із ідольського храму, кличучи й кажучи: “Великий є Бог Християнський!”
Погані ж жерці, бачачи богів своїх побиття та погибель, припали до ігемона, плачучи й кажучи: “Пане ігемоне, казали ми тобі: посічи чарівницю оту, що зваблює місто наше. Ти ж не послухав нас, і ось нині волхвуванням своїм побила богів наших”. Ігемон же наповнився люті й запитав святу: “Якими чарами чиниш такі діла?” Свята ж відповіла: “Із іменем Господа мого, Ісуса Христа, ввійшла до храму богів ваших і помолилася Господу моєму, мовлячи: “Явися до мене, Спасе мій, котрий мені життя дарував!” І явився до мене сам Господь мій і Бог. Твої боги, коли уздріли Бога мого, затрепетали зі страху і, впавши на землю, розбилися, заявляючи, що собі не можуть допомогти – як же можуть допомогти іншим?” Ігемон же повелів знову на дереві підвісити її і свічками обпаляти ребра її. Свята ж, висячи, палена, зітхнула до Бога й каже: “Господи Боже мій, всього живого Творче і Промисленнику, Ти трьом юнакам піч розпалену прохолодив був, Ти першомученицю Теклю із вогню збавив був, тож спаси й мене, недостойну, із рук тих, що мучать мене”. І тоді зійшов ангел, доторкнувся свічок, і запалився вогонь вельми великий і попалив багатьох беззаконників. Народ же гукнув: “Великий Бог християнський!” — і повірило багато людей у Христа.
Ігемон же, примітивши поговір у народі, побоявся, щоб не повстали на нього, і повелів швидко посікти мечем святу. Коли ж відсічена була їй голова, почули деякі голос із небес, який сказав: “Радуйтеся, праведні, бо мучениця Параскева вінчалася!”
Святе ж тіло її взяли й поховали чесно у домі її. Так добра діва закінчила подвиги мучення і пішла до Жениха свого, носячи замість єлея кров свою, і поселена тепер із мудрими дівами у світлиці Христовій.
Коли ж у наступний день після смерті Параскеви рушив беззаконний ігемон на полювання, то раптово роз’ятрився кінь його і скинув його у прірву, так і помер нечестивий язичник.
Великомучениці ж Параскеви душа свята й чиста в руках Божих. А від чесних її мощів численні зцілення подавалися болящим у славу Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж честь і поклоніння із Отцем і Святим Духом навіки. Амінь.
