ztuoz.com.ua
У зоні АТО нашу Батьківщину боронять 44 представники лікувальних закладів Житомирщини, а саме: з обласної клінічної лікарні ім. О.Ф.Гербачевського, обласного перинатального центру, обласного протитуберкульозного диспансеру, обласного шкірно-венерологічного диспансеру, обласного лікувально-санаторного центру радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення «Дениші», ЦМЛ № 1 і ЦМЛ № 2 м.Житомира, центральної дитячої міської лікарні м.Житомира, Житомирської госпрозрахункової стоматполіклініки та з лікувальних закладів Баранівського, Бердичівського, Володарсько-Волинського, Житомирського, Коростенського, Новоград-Волинського, Любарського, Овруцького, Олевського, Червоноармійського, Чуднівського районів.
Серед мобілізованих – 17 лікарів, 10 фельдшерів (у тому числі й фельдшери виїзних бригад «швидкої медичної допомоги») та медсестер, 5 водіїв, а також системний програміст, оператори котелень, кадровики та кухарі. У великій пошані тут хірурги й анестезіологи. Особливою повагою користуються медики-жінки. За словами бійців, завдяки турботі медсестричок й поранення загоюються набагато швидше.
Всі наші медики вже мають неабиякий досвід роботи у бойових умовах, адже переважну більшість із них було мобілізовано ще у березні цього року. Чимало медиків не чекали на повістки із воєнкоматів, а виявили бажання боронити країну добровільно. Задля цього декому навіть довелося пройти курси з нової спеціалізації лікаря-анестезіолога.
За словами лікарів, спочатку займались фактично суто лікувальною справою: основними патологіями були бронхіти, пневмонія, розтягнення, кілька травм. А потім пішло… Регулярно раз у день, раз у два дні мінометні обстріли, постійна бойова готовність: якщо «починається», відразу на себе бронежилет, каску, медичну сумку і – по місцях. Із медичним забезпеченням справи у нас більш-менш непогано. Не вистачає медичного персоналу. Якщо якийсь виїзд – незалежно від того, чи ти лікар, чи фельдшер, чи санітар, чи санітар-стрілець (котрий не є медпрацівником – лише пройшов відповідне навчання й розуміється на тому, як правильно накласти джгут, вколоти препарат (знеболювальне), перев’язати пораненого) – на БТР і поїхали.
Медики Житомирщини рятують життя та здоров’я сотень бійців. Але й серед них не минулося без втрат… На превеликий жаль, цього літа Житомирщина попрощалася із загиблим капітаном, керівником медичної служби, 29-річним Дмитром Герасимчуком. Із рідного Новограда-Волинського на Схід Дмитро Герасимчук поїхав на початку травня. У зоні АТО керував медичною службою другого батальйону тактичної групи. За час військових дій врятував десятки життів. Дмитро – військовий у другому поколінні. Колеги кажуть, що він був висококваліфікованим, досвідченим і надійним. Капітан медичної служби загинув від осколкового поранення під час обстрілу базового табору українських військових. Восьмого липня неподалік Луганська у намет із червоним хрестом влучив мінометний снаряд…
Дев’ятнадцятого липня також на Луганщині загинув ще один наш герой – 20-річний Артур Пушанко. Його група потрапила у засідку під час виконання бойового завдання по знищенню блок-поста терористів… Закінчивши Житомирський інститут медсестринства, Артур призвався на строкову службу. Згодом на контрактній основі залишився виконувати військовий обов’язок у складі другого батальйону. А навесні 2013-го року перевівся до 2-ї аеромобільно-десантної роти першого аеромобільно-десантного батальйону 95-ї Житомирської окремої аеромобільної бригади, де прослужив більше року. За словами його військових побратимів, Артур загинув від чисельних кульових поранень, прикриваючи від обстрілу свого підлеглого…
Нацгвардійці завдячують медикам Житомирщини за їхній високий професіоналізм, людяність і доброту. За те, що кожного дня вони зі спокійною витримкою, яка притаманна тільки медикам, йдуть у бій за людські життя.
