Настоятель Михайлівського собору про війну, священників УПЦ МП, Помісну Церкву та очищення нації

В період революційних подій взимку його неодноразово можна було зустріти на місцевому Майдані біля Корольова, де  проводив спільні молитви, виступав разом з активістами. Паралельно в його храмі облаштували медпункт, збирали пожертви, а на стіні храму облаштували стіну з інформацією про загиблих Героїв «Небесної сотні», куди люди носять квіти й свічки донині.

Настоятель собору ніколи не приховував свою позицію, слідкує за новинами і чітко виступає проти російської агресії.

Розповідає, що через ситуацію на Сході та в Криму багато священників УПЦ Київського Патріархату були змушені покинути ці території. Втім, вони продовжують свою службу в інших регіонах країни. Приміром, у Михайлівському соборі прийняли о.Володимира із окупованого півострова.

Окремо у розмові з настоятелем ми поцікавилися його думкою щодо присутності священників під час сутичок на Майдані і тепер в зоні АТО.

О. Бойко зауважив, що це є цілком закономірно. Більше того, в арміях різних країн світу існує штатний священик, який супроводжує військових під час поїздок, у боях. Священники не беруть до рук зброю, адже мають краще знаряддя – слово Боже, вони  повинні вислухати, порадити і вселити віру у кожного, а особливо коли мова йде про захист Вітчизни.

Що буде з країною і православною вірою далі, отець Богдан точно сказати не береться. Втім, категорично виступає проти тих настанов і закликів, які відкрито поширюють деякі священники Московського Патріархату.

Він називає «дивом», що українці досі ходять у церкви МП і тим самим фактично спонсорують одну зі сторін війни на Сході. Вони купують і ставлять свічки за здоров’я своїх синів, батьків, чоловіків, які зараз у зоні АТО, замовляють служби і запрошують відспівувати загиблих героїв тих, хто не підтримує українців і не вважає їх захисниками Батьківщини.

Отець Богдан впевнений, що серед священників УПЦ МП є порядні люди, які попри все, продовжують служити людям і Богу, але на сьогодні є багато випадків, які засвідчують протилежне.

Один за одним у ЗМІ оприлюднюють факти того, як священники МП безпосередньо у храмах агітують за «руській мір», відмовляються відспівувати загиблих військовослужбовців і засуджують їх дії, звинувачуючи у фашизмі.

Коментуючи це, о. Бойко наголошує, що не українці пішли з війною, а лише вийшли на захист своєї країни. Люди не мають терпіти ані загарбників, ані священників, які виправдовують їх дії лише тому, що мають відношення до Московського патріархату. Насправді, варто розрізняти тих, хто служить Богу і  тих, які працюють церкві священиками, а отже просто відпрацьовує чіїсь гроші чи відстоює чиїсь брудні інтереси.

Саме такий шлях у нинішній ситуації обрала УПЦ МП замість підтримки українського народу. Настоятель Михайлівського собору не приховує, що серед тамтешніх священників є багато українофобів і в планах МП збільшити їх кількість на місцях. В свою чергу це може призвести до розвалу церкви або її об’єднання з Київським патріархатом врешті-решт.

У будь-якому випадку остаточний вибір має залишатися за громадою і віруючими людьми. За словами о.Богдана, останні результати показують, що в Україні на 50 % серед віруючих МП збільшилася кількість тих, хто виступає за єдину Помісну Церкву.

Водночас згадувані дії священників УПЦ МП відверто дискредитують віру як таку і в багатьох після почутого-побаченого взагалі зникає бажання ходити до храму.

Якщо порахувати, що в країні 25 тисяч православних парафій, то за приблизними підрахунками вони охоплюють реально практикуючих віруючих близько 5 мільйонів осіб. Решта людей або не бачать потреби відвідувати церкву регулярно, або вважають, що можуть спілкуватися з Богом  будь-де та будь-коли  чи мають певні розчарування з цього приводу.

До слова, у Житомирському районі 7 храмів УПЦ КП, а інші – УПЦ МП, і не зважаючи на позицію останніх, людей у церквах менше не стає.

Люди використовують будь-яку можливість, аби звернутися до Бога та попросити за рідних, помолитися за мир в країні. Настоятель радить молитися ще більше, адже таке випробування українці мають подолати з гідністю і світлою вірою. Воно дане нам задля очищення нації і народ має усвідомити своє значення та віднайти вірний шлях.

Сам о. Богдан Бойко священником став не відразу і цьому передували вмовлляння дідуся, навчання на інженера-будівельника та навіть служба в армії. Крім Львівського  політеху,  двічі намагався вступити у військове училище, бо дуже хотів бути десантником. Таку ідею з ним розділяв друг-однокласник, який нині працює у Міноборони України.  Попри те, що другого разу шансів вступити було більше, вирішив піти у військо, де  частвово здійснив свою мрію десантника-розвідника.

Після повернення з армії о. Бойко таки вирішив вступати у семінарію, але з першого разу не вийшло, тож пішов прислужувати Кирилу – тому самому, який зараз очолює православну церкву Московського Патріархату.  Після закінчення навчання священником о.Богдан  вирішив  служити уже УПЦ  КП.

На запитання, чи може зараз будь-який священник МП після років служби перейти до КП,  о.Бойко запевнив, що ніяких перешкод цьому нема. Принаймні бути не має. Священник спільно із громадою вирішує це питання і так само спільно звертається в необхідні інстанції. Цей процес не складний і не передбачає якихось кардинальних кроків. Інша справа, що навіть у Житомирській області був випадок, коли людям з священником доводилося боротися за таке право з представниками МП, чиновниками і податковою.

Юлія ДЕМУСЬ