Нещодавно у приміщенні Національного музею Тараса Шевченка відбулася презентація кишенькового видання вибраних поетичних творів Тараса Шевченка, випущеного спеціально для українських воїнів, які зараз на передовій.
Автором ідеї такого «польового Кобзаря» став старший викладач Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» полковник Сергій Рудюк.
− Всі ви пам’ятає, що 2014 року Україна святкує 200-річний ювілей Тараса Шевченка, − розповідає Сергій Рудюк. − І саме в цей час російський сусід вирішив розпочати агресію проти нашої Батьківщини. Я вірю, що цей «Кобзар» допоможе захисникам України у боротьбі проти ворога. Хтось купляє для них амуніцію, хтось доставляє харчі. Проте я впевнений, що ми мусимо готувати не лише мечі, а й наш бойовий дух, дух українського народу, який знаходиться в «Кобзарі». Тому ми за власні кошти видали перший тираж «Кобзаря» та передали в зону АТО на допомогу нашим військовослужбовцям.
Збірка була видана Відкритим міжнародним університетом розвитку людини «Україна» за сприяння Управління військово-патріотичної роботи та сприяння територіальній обороні Товариства сприяння оборони України. Матеріали до неї надав авторський колектив Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Автором вступної статті та упорядником текстів виступив Сергій Гальченко, а добірку афоризмів із поезій Тараса Шевченка здійснили Марія Корнійчук і Галина Карпінчук.
На початку книги надруковано звернення автора ідеї створення цього видання полковника Сергія Рудюка до українських воїнів:
«У час воєнного лихоліття, коли брудний чобіт знавіснілого російського окупанта знову топче нашу рідну українську землю, коли миршавий московський карлик укотре намагається затулити своїм нікчемним ватником сонце свободи, коли на полі кровавого бою з ворогом вирішується доля народу й держави, прийми цей «Кобзар». Читай його. Читай перед боєм і після нього. Знай, що «вогненне слово» нашого національного пророка Тараса Шевченка додасть тобі сил «перемогти і вижити, щоб перемогти знову». Зберігай «Кобзаря» у лівій нагрудній кишені однострою. Нехай твоє серце постійно чує ритм сердець Шевченкових гайдамаків, запорожців, трьохсот козаків з-під Берестечка, всіх «лицарів великих, Богом не забутих!». Нехай твоє серце запалає незгасимим вогнем святої любові до України й українського народу та спопеляючим праведним гнівом до ворогів, як це було у наших славних предків! Їхня доблесть спонукає нас, «нині в Україні сущих», примножити батьківську славу, а ворожу силу − загнати під лаву!
Борітеся − поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»
Марина Хлібко