ipress.ua
Останнім часом з екранів телевізорів всі українці не один раз чули інформацію щодо нових податків, які дозволять місцевим громадам вирішити чи не всі проблеми сьогодення. Таких виявилось два – акцизний податок з продажу алкоголю і тютюну та податок на нерухомість.
Після тривалих новорічних вихідних країна не тільки почула про ці податки, а й побачила безпосередньо текст змін до податкового кодексу, якими вони встановлюються. Новації виявились цілком демократичними – в кодексі лише встановлюються рамкові відсотки (до 5% з вартості підакцизних товарів, та до 2% мінімальної зарплати з 1 кв. м площі нерухомості), а місцеві ради, на свій розсуд можуть встановлювати і ставки, і пільги щодо нових податків, а можуть їх взагалі не встановлювати.
Ситуація з акцизом стала на момент написання статті більш-менш зрозумілою. Підприємці вже з перших днів нового року встановили на ці товари відповідну надбавку і телефонували в податкову та до місцевих рад лише з питанням як обліковувати новий податок, і куди його платити. Споживачі алкоголю і тютюну і так звикли до постійного здорожчення цих товарів не самої першої необхідності, але таких звичних і актуальних, що ніякої катастрофи в новому оподаткуванні не помітили.
Згодом підіспіло і повністю законне оформлення нового податку у вигляді рішення Бердичівської міської ради «Про сплату єдиного та акцизного податку», яке було прийнято в суботу на черговій сесії міської ради, де було прийнято і бюджет міста на 2015 рік. В новому бюджеті змогли вже й підрахувати, скільки отримають грошей з нового податку – три мільйона триста тисяч гривень. Зрозуміло, що цифра приблизна, адже ніхто не знає скільки вип’ють і викурять бердичівляни в цьому році, але все ж досить вагома для бюджету.
Натомість, від податку на нерухомість бердичівські депутати запланували отримати аж 100 тисяч гривень. Більше того, положення про справляння цього податку і відповідне рішення зовсім не розглядалось на цій сесії. На засіданні депутатських комісій, яке передувало сесії, очільники міста розповіли депутатам, що з приводу цього податку ніхто нічого не знає і домовились взагалі не виносити це питання на сесію (Хоча в інших українських містах відповідні рішення прийняли).
Безпосередньо на сесії з вуст начальника фінуправління лише прозвучало, що податок на нерухомість залишається на рівні минулого року. Напевно, плутанину вніс нещодавно своїм виступом голова фіскальної служби України, який сказав, що в цьому році цей податок будуть платити за ставками минулого року.
Але в бердичівських умовах, ця ситуація ще більш заплутана. Адже, якщо в минулому році планували зібрати сто тисяч гривень, то зібрали всього шістдесят (з них від юридичних осіб – 52,4 тисячі, а від фізичних – всього 7,6 тисяч). Тобто, за ставками минулого року і заплановані сто тисяч гривень майже недосяжні.
Зрозуміло, що прийнятий бюджет міста буде змінюватись протягом року ще не один раз, що в нього ще можна внести багато поправок і, навіть, радикальних змін, але чи зможе він стати базисом реальної самостійності місцевих органів влади, результатом задекларованої децентралізації влади, залишається під великим питанням.
Не можна сказати, що в міськвиконкомі аж геть нічого не зробили для впровадження нового податку. Так, до реєстраційної служби написали листа про те, щоб служба надала інформацію про власників всієї нерухомості, яка підпадає під дію податку. На це реєстраційна служба відповіла, що згідно діючого законодавства, не може надати таку інформацію, потрібно писати запит на кожну окрему людину, або на кожний окремий об’єкт, і відповідь на тисячі таких запитів може розтягнутись на роки. Натомість, порадили звернутись до податкової, яка тепер має доступ до реєстру нерухомості. В податковій, в свою чергу, сказали, що доступ вони отримали лише з початку цього року, і як користуватись цим реєстром, поки що, не навчились.
Тридцять першого січня минає місячний термін, який дав податковий кодекс місцевим органам влади для прийняття рішень про ставки нових податків. Тобто, за два тижні стане зрозумілим, що пересилить у містах і селах – бажання зібрати більше коштів для вирішення соціально-економічних питань територіальних громад чи бажання не втратити рейтинг, збираючи непопулярні податки в рік, коли проводитимуться місцеві вибори.
