1.zt.ua
Кольорові та неповторні в’язані овечки житомирянки Ольги Литвин буквально за кілька місяців підкорили користувачів соцмереж. Втім, наживо такі іграшки виглядають ще ефектніше.
Замовляють їх для дорослих та дітей. За весь час майстриня зробила близько сотні таких овечок і в кожну з них вкладала свою фантазію, вміння і душу.
Розповідає, що усі овечки уже розпродала чи роздарувала. Єдина і найперша овечка Роза залишилася в Ольгиної доньки Соні. Дівчинка у мами справжня помічниця і завжди підкаже, яким кольором краще в’язати ту чи іншу іграшку, в яке вбрання одягнути чи елемент додати. Дещо вже створює власними руками і вважає таке заняття цікавим.
Сама ж Ольга відзначає, що процес створення нової овечки її так само захоплює. Cпочатку в голові не має якогось довершеного образу, тож експерементує вже під час в’язання. Результат роботи чекає із нетерпінням. Зазвичай покупці просять або повторити якусь овечку з колекції, або ж створити щось на власний розсуд. Майстриня пояснює, що повторюватися не любить, тому кожна іграшка індивідуальна – у когось строката сукня, короткі штанці, яскравий комбінезон чи камуфляж із національною символікою, а дехто навіть має зачіску, хустинку чи берет.
Розмір усіх овечок близько 20 сантиметрів. Тіло складається з кількох елементів, які Ольга в’яже окремо гачком, а далі з’єднує. Увесь процес з перервами займає кілька годин. Далі готову іграшку маленька Соня обіймає, цілує, називає і відправляє разом з мамою замовнику. Усі овечки заряджені справжньою дитячою ніжністю і добротою майстрині.
Ольга Литвин розповідає, що першу іграшку зробила в подарунок друзям напередодні новорічних свят і не очікувала, що овечки матимуть таку популярність. Раніше жінка в’язала речі для себе та доньки, щось для подруг і їх дітей. Поки була у декретній відпустці, нав’язала одягу для всієї малечі, що мешкала в її будинку. Потім була серія мультяшних іграшок для Соні і врешті з’явилася ідея з овечками. Нині у своїй голові Ольга виношує нові ідеї, за реалізацію яких має взятися найближчим часом, однак увесь час забирають саме овечки.
Нещодавно відправляла ціле сімейство у Норвегію, має клієнтів у Києві та Житомирі, але хотіла б вийти на замовників з Америки та Європи. Для Оліної родини поки реалізація власних іграшок – це єдине джерело доходів. При цьому, частину коштів від продажу кожної овечки майстриня віддає житомирським волонтерам, які витрачають їх на придбання речей військовим у зону АТО. Нещодавно Ользі один з покупців переплатив за замовлення, тож і ці гроші вона без вагань передала волонтеру Олегу Бойку, який опікується бійцями, вихованцями дитбудинків та родинами загиблих.
Навчила Ольгу в’язати спицями ще в 7-річному віці мама, а потім мама подруги вже вчила в’язати гачком. Відтоді для дівчинки це стало улюбленим заняттям, яке з часом розвивала ще більше і тепер Литвин понад усе хоче перетворити це захоплення у стабільну роботу.
«Я завжди кажу, що той, хто може щось робити руками, без грошей ніколи не залишиться. Це потребує часу, сил, терпіння, але приносить не лише прибуток, а й колосальне задоволення. Мені приємно, коли покупці хвалять мої роботи, замовляють ще, розповідають, що подарунок сподобався їх рідним, – додає Ольга Литвин. – Перші мої овечки були дещо сумніші, зважаючи на сімейні обставини, а зараз люди помічають, що вони стали посміхатися. Нитки для іграшок обираю хороші, замовляю в інтернеті чи купую на місці. Для наповнення овечок використовую холлофайбер, який не викликає алергії. Завжди повідомляю покупцю завчасно ціну іграшки, але готова обговорити і його варіант. У мене є знайома – психолог, яка вже кілька разів замовляла овечку-мілітарі для друзів військових, але ніяк не може передати їм, бо щоразу комусь віддасть ще до зустрічі з бійцями. Загалом, я думаю над тим, щоб створити якусь окрему колекцію, присвячену саме наших захисникам. Вони заслуговують, щоб їх підтримували і не забували».
Чоловік Ольги свого часу пройшов Майдан і на війну відправився добровольцем у складі батальйону «Донбас». Після боїв на Сході у серпні минулого року він зник і лише на початку 2015 рідним повідомили, що тіло загиблого знайшли. Житомиряни прощалися із героїчним «Самальотом» на майдані Корольова у січні.
Юлія ДЕМУСЬ
