reporter.zt.ua
Одного з травневих днів 1989 року в київському парку «Феофанія» вишикувалася черга з кількох десятків охочих випити води з джерела святого Пантелеймона, пише “Forbes“.
Серед них була і кандидат технічних наук, провідний науковий співробітник лабораторії екологічних проблем НДІ хлорної промисловості Тетяна Мітченко. Вона мало вірила в силу «святої води». Інтерес був суто науковий: провести її аналіз і розкрити загадку популярності джерела.
За словами Мітченко, вода виявилася небезпечною для здоров’я: вміст кадмію в її складі у 100 разів перевищував допустиму норму.
«Ми повісили там відповідну табличку, але черга не зменшилася», – згадує вона. Через два роки Тетяна та її чоловік Олександр заснували компанію «Екософт», яка незабаром стала міжнародним виробником систем очищення води. Сьогодні НВО «Екософт» належить майже половина українського ринку, десяту частину продукції поставляють у 15 країн світу. 2014-го виторг компанії сягав $9 млн.
У 2003 році «Екософту» з’явився ще один клієнт – найстаріший у країні Бердичівський пивоварний завод. Понад 100 років пивовари брали воду з джерела на території заводу і виробляли напій за давніми рецептами без пастеризації. Термін придатності у продукції був не більш як 10 днів. Це обмежувало час її реалізації та географію продажів.
Заміна системи фільтрації на екософтівський «Екомікс» удвічі збільшила строк зберігання пива. 2005 року напій із Бердичева вперше виїхав за межі Житомирської області.
«Вони все правильно зрозуміли, наче самі теж варили пиво», – зазначає директор бердичівського заводу Леон Липецький.
Схоже завдання чекало на хіміків і на пивкомбінаті «Радомишль» 2003-го. Завод понад 100 років виробляв пиво на унікальній воді, яку добували зі свердловини поблизу річки Мика. Але з часом якість оригінальної сировини знизилася – ґрунт осів, у воді з’явився надлишок заліза.
«Залізна» вода не тільки псувала смак пива, а й постійно забивала мембрани системи зворотного осмосу. Мембрани коштували дорого, збої в процесі пивоваріння були ще дорожчими. Звичайними способами видалити залізо не вдавалося, оскільки воно містилося у складі з’єднань, які важко зруйнувати.
Зневірившись, пивовари звернулися в «Екософт». Кияни змогли перетворити залізо в іонний стан, а потім видалити за допомогою застосовуваних у фільтрі спеціальних іонообмінних смол.
«Це був справді цікавий проект з погляду хімії. Сьогодні це найбільша така система в Україні», – зазначає Тетяна Мітченко.
