vk.com
Одна з перших вітчизняних згадок про небесні аномалії, відноситься до 1111 р. Як свідчать літописи, в березневі дні того далекого року, Русичам двічі допомагали в битві з половцями небесні сили: “Половецькі голови летіли, невидимо зрубані, на землю”. Половці, на питання, чому вони програли, маючи велику перевагу, відповідали: “Як ми могли перемогти вас, коли інші на небі їздили, зі світлою і страшною зброєю, допомагаючи вам”. Схожа історія сталася і в 1240 року під час історичної битви князя Олександра Ярославовича зі шведами, після якої він був прозваний Невським. Старійшина Іжорської землі Пелугсій напередодні битви спостерігав незвичайне знамення: “На морі стався страшний шум і на світанку показався насад (давнє новгородське судно типу ладьї), посередині якого стояли раніше вбиті князі Борис і Гліб, на них був одяг багряного кольору, тоді як веслярі мали одяг кольору блискавки”. При цьому Пелугсій почув, як князь Борис вимовив: “Брат Гліб, повелій гребти, та допоможемо небожу своєму Олександру”.
У “Повісті минулих літ” літописця Нестора говориться: “У рік 6573 (тобто в 1065 році н.е.) Було знамення на заході, зірка велика з променями ніби кривавими. З вечора сходила вона на небо після заходу сонця, і так було сім днів. У ті ж часи дитину було кинуто в Сетомль [вважається, що ця річка протікала поблизу Києва, по лугах Оболоні, можливо, впадала в річку Почаійну], цю дитину витягли рибалки в неводі і розглядали його до вечора і знову кинули у воду. Був він такий: на обличчі у нього сороміцькі частини, а іноді не можна і сказати соромлячись. Перед тим часом і сонце змінилося і не стало світлим, але було як місяць”. Що ж це за істота, освітлювана променями “кривавоії зірки” при раптом затемненому сонці?
У Іпатьївському літописі XII ст. говориться: “Було знамення за річкою Дніпро, недалеко від Києва: летіло в небі ніби коло вогняне і міняло напрямок… а було це в день”.
На мініатюрі до радзивіловського літопису з ілюстрацією до тексту про Вишгородське полювання київського князя Всеволода, літопис повідомляє: “Коли Всеволод полював на звірів, впав величезний змій з неба, та жахнулись усі люди. В цей час земля гримнула так, що багато почуло”.
“В лето 6596 Всеволоду, ловы деющу звериныя за Вышегородом, заметавшим тенета и кличаном кликнувшим, спаде привелик змей с небес, и ужасошася вси людье…”
Цією цитатою завершується фантастичне оповідання “В літо 1088”. Однак сама цитата – не фантастика: вона взята з Псковського літопису. Точніше кажучи, тут “синтез” цитат з Псковського і Лаврентіївсько літопису: вони, мабуть, описують одну і ту ж подію – хоча є між ними і розбіжності. У тому числі і такі, які зазвичай ігноруються дослідниками аномальних явищ (цей випадок на князівському полюванні, вже давно привертає до себе увагу не тільки уфологів, але й учених академіків, наприклад, метеорологів з астрономами разом. Історичні документи – набагато більш точний інструмент, ніж легенди і перекази, але і вони в кінцевому підсумку не є абсолютно достовірними.
Змій Горинич
Згідно з повір’ям – величезний триголовий дракон, вічний опонент руських дружин і билинних богатирів. Неодноразово помічений над стародавніми містами. Наміри Змія Горинича виключно негативні – виступав на боці ворогів, серед яких як татаро-монголи, так і казкові персонажі – Кощій Безсмертний, Баба Яга і тд. Жив у горах. Загинув, та позбувся в бою з Іллею Муромцем всіх трьох голів. Більш детальне знайомство з цим об’єктом покаже нам, що ЗГ не живою істотою, а засобом пересування. Сама форма ЗГ викликає масу питань. Подивіться на спрощене зображення ЗГ. Нічого не нагадує? Якщо врахувати всі прийоми, які використовувалися в усній народній творчості – іносказання, перебільшення, алегоричність, “підшліфування” усі нашарування, що з’являлися від оповідання до оповідання, від епохи до епохи. Зазвичай, як видно зі змісту текстів казок, Горинич, демонструючи свою підступну сутність, спалював села і міста. Швидше за все, загибель населених пунктів була викликана надмірною цікавістю прибульців – житло в ті часи було, за рідкісними винятками, дерев’яним. Тобто прибульці, розгорнули корабель соплами (“головами”) вниз (як того вимагають закони фізики), спускалися на землю. Земляни, не знаючи, що за біда прийшла до них, могли інтерпретувати події тільки так – наділяючи машину ознаками живої істоти. Прилетів, спалив вражина і полетів, залишивши попелище.
В книзі Даниїла Святського “Астрономичные явления в русских летописях” (1909 р.). Уривок з листа священника селища Йорш, де детально описана подія, що спостерігалась в небі 29 листопада, 1662 р. “При заході сонця у нас в селі і в інших селищах, багато людей бачили в небі знамення страшні. Тільки як сонце зійшло, з того місця де зайшло сонце, як зірка велика і довга вийшла і показалась в небі як блискавка. Стояла близько години. Світло було невимовне, ніби вогонь, багато бачили в тому світлі, над головами людей “образ”. Потім на тому місці де образ був, ніби хмара з’явилась тьмяна і невелика. Небо зімкнулось і став падати вогонь на землю… потім піднялось доверху у хмарі і в цій хмарі став дим та шум надовго. Земля тряслась і будинки тряслись і багато людей на землю від страху падали. А звірі усілякі домашні в купі кидались, із зімкнутим ротом, із недоїдженою їжею, голови на небо підняли і ревіли ніби помирають”.
Це знамення страшне спостерігали в кириловському монастирі в 400 км на захід. “Вийшла ніби зірка і швидко покотилась по небу до низу і недійшовши до землі, встала як руно велике. А з нього як блискавка, вийшов вогонь яскравий, не як звичайний вогонь. Все освітилось всередині будівль так і околиці. З того місця де була зірка з’явилась ніби похмура хмара, і протягнувся від неї по небу, як змій великий, голова у вогні. І пішов із нього дим, також був шум та грім і вогонь на землю не падав а йшов через наш монастир”.
Архівні папери Центрального, Державного Архіву, детально описують події середини 1859 р. Коли в Київській і Волинській губернії відмічалась просто навала НЛО. Рапорт Радомишльського земского ісправника від 19 травня, 1859 р. свідчить, що рано вранці, ранком 18 травня, селяни Радомишльського уїзду, спостерігали ядро, полум’яного кольору, розміром як сприймало око, 2 з половиною вершка (1 вершок – 4, 445 см). Тіло об’єкта мало хвіст, теж із полум’яний, у вигляді променя, яскраво фіолетового, з відтінками зеленого кольору. Довжина променя нараховувала півтора аршина (1 аршин – 71, 12 см). Висота польоту тіла 60 саженів (1 сажень – 2, 1336 м). Потім з’явилось багато, таких самих ядер. Одні під час свого польоту, розсипались іскрами, пропадали в повітрі, інші, розсипаючись, таким самим чином, падали на землю із тріском, не залишаючи ніяких слідів а деякі продовжували шлях далі.
В рапорті Таращанського земського ісправніка, розповідається, як в травні, того ж року, на небі з’явився вогняний метеор, викривлено-продовгуватий, схожий на змію, який пролетів в повітрі, в напрямку заходу на схід, із небаченою швидкістю, а потім взірвався ударом, подібним громовому і впав на землю. Після цього на тому місці знайдено чорний, рідкий шар маси, яка мала неприємний запах сірки.
Відомий український письменник І.Нечуй Левицький описує аномальне явище, яке спостерігав старий селянин: “На заході стояла одна єдина хмарка, на чистому небі, вся золота з червоними кутами. Над самим шпилем, посеред лісу, на хмарі стояла людина, прозора як туман, і ніби махала йому рукою, ніби кликала”. (1878 р.)
У квітні, 2014, в небі над Древнім Києвом у “Парку Київська Русь” було помічено НЛО. Непізнаний літаючий об’єкт з’явився в небі і рухався кілька хвилин по круговій траєкторії, після чого зник у південному напрямку. За словами очевидців, об’єкт мав чіткі ознаки описуваної уфологами літаючої тарілки.
– Я проходив по “Парку Київська Русь”, як раптом відбувся різкий спалах, – повідомив очевидець Володимир. – Я аж затремтів спочатку, тому що я такого раніше ніде не бачив і не відразу зрозумів що сталося. Велика тарілка кружляла прямо над Михайлівськими воротами протягом 5-6 хвилин, після чого зникла з блискавичною швидкістю.
Згідно зі словами очевидців, рухався об’єкт швидко, але часом затримувався в повітрі, ніби вивчаючи місцевість. Місцева мешканка Вероніка також підтвердила, що помітила в той вечір незрозумілий спалах над Парком, але оскільки була на досить великій відстані, самого об’єкта не бачила. “Я досі просто в шоці”, – говорить вона. Співробітники ж “Парку Київська Русь”, що працювали в цей вечір, ніяких підозрілих слідів біля території на наступний день не виявили. Що це було: інопланетний корабель або секретний літаючий апарат військових, який відчували далеко від міста, сказати складно.
Використано: “Нло, українська епопея”. Ярослав Сочка., Д.Лавров. Гості з майбутнього. Друге тисячоліття: хроніка аномальних явищ., Л.Замойський. “НЛО. Вони вже тут”.
