reporter.zt.ua
У Житомирі відновила роботу комісія гуманітарної ради при Житомирській обласній державній адміністрації з питань функціонування української мови як державної в Україні.
Про це в ефірі каналу СК1 22 липня повідомив голова комісії, професор Віктор Мойсеєнко.
Комісія вже провела одне засідання та затвердила ряд звернень до чиновників.
“Ми напрацювали напрямки, затвердили ряд звернень. На Житомирщині ситуація більш-менш нормальна. Чиновники спілкуються українською, але є теж винятки. Подібна ситуація в освіті, медицині і т.п. Особливо поки гостро питання стоїть у приватному секторі: бізнес, ЗМІ, інтернет, реклама, вивіски і тд. Вимагати не можемо, але будемо спілкуватись, переконувати”, – зазначив Мойсеєнко.
Комісія не має офіційних повноважень. Всі рішення матимуть рекомендаційний характер та виноситимуться на розгляд гуманітарної ради при ОДА.
Члени комісії, зокрема, звернулись до президента, щоб той підписав, скасований нардепами, мовний закон Колєснічєнка-Ківалова у 2014 році та до місцевої влади – аби та сприяла забезпеченню використання української в органах місцевого самоврядування.
“На жаль, місцеві чиновники, депутати нерідко порушують чинне українське законодавство в питаннях використання державної мови. Така позиція держслужбовців не сприяє утвердженню державного статусу української мови, підняттю її престижу”, – йдеться там.
Нагадаємо, найбільшими відомими чиновниками-порушниками використання мови у Житомирі є перший заступник міського голови Сергій Сухомлин та заступник Євген Демчик. Чиновники, особливо Сухомлин, неодноразово обіцяли вивчити українську та спілкуватися нею на офіційних заходах, але надалі використовують російську.
Звернення до Порошенка та Гройсмана
Сьогодні Україна в стані війни. На сході нашої країни Росія та підтримувані нею проросійські сепаратисти здійснюють військову агресію проти України. Анексовано Крим, окуповано частину Донбасу, загинули й поранені тисячі українських військовиків та цивільних громадян. Чому ж почалась агресія, чи можна це було передбачити і відвернути, чому так блискавично впав Крим та виявилась величезна кількість колабораціоністів на Донбасі? Як захиститися від Росії? Причини цих подій, сподіваємося, будуть докладно проаналізовані, але одна із них – очевидна: наслідки послідовної русифікації цих регіонів до проголошення Незалежності та відсутність ефективних кроків української влади протидії русифікації вже після здобуття Незалежності. Росія ніколи не приховувала свого зверхнього ставлення до українців та не визнавала нашого права жити в незалежній державі. І найдієвішим та найсистемнішим способом поневолення українців було обрано – нищення (обмеження вживання й заборона) української мови, керуючись давнім імперським принципом: щоб поневолити народ, треба забрати в нього мову, а безмовна маса стане легкою здобиччю агресора. Сотні указів, постанов, розпоряджень Російської імперії, Радянської Росії були покликані вичавити з українців їхню душу – рідну мову. Вал русифікації вдалося пригальмувати лише в кінці 80х років прийняттям в жовтні 1989 року закону (дуже недосконалого) про державність української мови. На жаль, компартійна номенклатура, що залишилась при владі в новій державі, не розуміла, не хотіла й не бачила потреби в національному відродженні України після сотень років колоніального стану й русифікації України. На виборах президента в 1994 році переміг Л. Кучма, який одним з основних своїх гасел взагалі висунув обіцянку надати російській мові статус другої державної мови в Україні. Більшість виборців, передовсім зі східних і південних областей, інформацію сприймали з російських і проросійських комуністичних видань, що нещадно критикували, висміювали та піддавали сумніву саму українську державність. В 90ті роки Україна розвивалась безсистемно, «без керма і вітрил». Питання ідеології та національно культурномовного розвитку, поширення інформації були на задвірках уваги владної верхівки. Такий стан речей не був таємницею для російських ідеологів відродження імперії, на відміну від керівництва України періоду президентства Кравчука й Кучми. Російська влада з початку 2000х вирішила скористатись цим, і розпочалася робота, спрямована на розкол України за мовнонаціональною ознакою. На президентських виборах 2004 року на допомогу висуванцю проросійського олігархічного капіталу В. Януковичу були відряджені російські політтехнологи саме з такими руйнівними для держави гаслами, власне поділу України на сорти. Згадаймо листівки та відео із звинуваченнями українців у фашизмі. Передвиборча кампанія й результати президентських виборів унаочнили цей розкол. У третьому турі за В. Ющенка віддали свої голоси 52% виборців, за В. Януковича – 44%, а підтримка їх кардинально відрізнялася на Заході і Сході України. Центральні, північні й західні області з великою перевагою голосували за Ющенка, а південні та східні – за Януковича. Наступні вибори – парламентські 2006го, 2007го, 2012го, президентські 2010 го підтвердили й закріпили електоральний розкол за мовною ознакою по межі Харківської, Дніпропетровської, Миколаївської, Одеської областей, що узгоджувалося з матеріалами перепису населення України в 2001 році. Тоді відсоток жителів, які назвали рідною мовою російську, в Криму склав 77%, в Донецькій області 74%, в Луганській – 69%, в Запорізькій – 48%, в Одеській – 42%, в Харківській – 44%, в Дніпропетровській – 32%, в Миколаївській – 29%, в Херсонській – 25%. Можна з упевненістю стверджувати, що основними мотивами голосування була мовнокультурна орієнтація виборців. Виборці не реагували ні на соціальноекономічні гасла й показники, ні на рівень зарплат чи пенсій, ні на розмір податків чи кількість безробітних. Основою була мовнокультурна і національна ідентифікація. Прихід до влади Януковича збільшив апетити Росії в питанні розколу України та поступового її знищення. Відвертими українофобами був підготовлений і продавлений (з бійками й кров’ю) через Верховну Раду влітку 2012 року так званий мовний закон КолесніченкаКівалова, який надав можливість місцевим радам визначати офіційну, а фактично державну, мову на окремих територіях унітарної держави. Регіонали й комуністи, які мали і мають владу в місцевих радах південних і східних областей, сповна скористалися цим Законом, проголосували за російську мову, заблокувавши можливості розвитку української мови на цих територіях. Жителі південносхідних областей опинились в зоні впливу російської інформаційнопропагандистської машини, яка сформувала підґрунтя для масових виступів та підтримки пришестя «русского міра» з російськими прапорами, бойовиками, гумконвоями та російськими військами. «Виховані» російськомовній пропаганді російськомовні жителі України мають відмінне від українськомовних світосприйняття в сфері політики, культури, міжнаціональних відносин. За матеріалами опитування соціологічної групи «Рейтинг», проведеного 918 серпня 2013 року (напередодні Майдану та Революції Гідності українців), майже 80% респондентів, які вважають рідною мовою українську, підтримують Незалежність. Водночас, серед респондентів, які вважають рідними одночасну російську та українську – таких близько половини, а серед тих, які вважають рідною лише російську, – лише третина. Російськомовні громадяни є вразливими для російської пропаганди. За матеріалами соціолінгвістичних досліджень 38% російськомовних громадян позитивно сприймають російську пропаганду, серед українськомовних таких лише 15%. Пане Голово Верховної Ради! Ми підтримуємо Вашу позицію, що в Україні має бути лише одна державна мова – українська, підтримуємо задекларовані в Коаліційній угоді положення про «забезпечення неухильного використання української мови як єдиної державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України». Вважаємо, якщо буде жити українська мова, буде жити український народ, буде розвиватися незалежна Українська держава – унікальна і єдина домівка українського народу. В 1989 році Верховна Рада ще Української РСР законом про мови затвердила державний статус української мови, в Конституції України, прийнятої в 1996 році статтею 10 державною мовою визнана українська, Конституційний суд України в грудні 1999 року встановив, що «українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п’ята статті 10 Конституції України)». На жаль, законом «Про засади державної мовної політики» (2012 р.) усі ці намагання було перекреслено. Він чинний і сьогодні. Зважаючи на вищевикладене, звертаємося до Вас: 1. Прийняти Державну програму з відродження й упровадження української мови в усі сфери державного і суспільного життя, або ж відновити дію Указу Президента України № 161/2010 «Про Концепцію державної мовної політики». 2. Припинити дію ганебного й руйнівного для Української держави закону «Про засади державної мовної політики» КолесніченкаКівалова. 3. В Уряді створити спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань регулювання державної мовної політики; відповідне доручення було видано Президентом України в лютому 2009 року, але не виконано Прем’єрМіністром унаслідок інакшого політичного бачення стосунків з Росією та власних політичних перспектив.
Прийнято на засіданні комісії гуманітарної ради при Житомирській обласній державній адміністрації з питань функціонування української мови як державної в Україні 21. 07. 2015р.
Голова комісії Віктор Мойсієнко тел. 0679189676, 10031, м.Житомир, вул.. Народицька, 21, кв. 172. Секретар комісії Марія Моісеєнко тел. 0976831427, 12415, с. Іванівка, вул. Лісова, 21, Житомирської області
Голові Житомирської обласної ради
панові Віталію Французу
Голові Житомирської обласної ради панові Віталію Французу Відповідно до чинного українського законодавства – статті 10 Конституції України, де визнано єдиною державною мовою в нашій країні українську, роз’яснення Конституційного суду від грудня 1999 року, що «українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п’ята статті 10 Конституції України)» – на теренах України загалом та Житомирської області зокрема виконання цих норм є обов’язковими. На жаль, місцеві чиновники, депутати нерідко порушують чинне українське законодавство в питаннях використання державної мови. Така позиція держслужбовців не сприяє утвердженню державного статусу української мови, підняттю її престижу. Просимо Вас забезпечити дотримання українського законодавства в частині використання української мови в органах місцевого самоврядування Житомирської області.
Прийнято на засіданні комісії гуманітарної ради при Житомирській обласній державній адміністрації з питань функціонування української мови як державної в Україні 21. 07. 2015р.
Голова комісії професор Віктор Мойсієнко тел. 0679189676
