Парадоксальна ситуація складається вітчизняному ринку праці. З одного боку, зростає безробіття — до кінця року в Міжнародній організації праці прогнозують його зростання до 11,5 % з торішніх 9,7 %. З іншого — підприємства і заводи скаржаться на те, що затребуваних фахівців знайти дуже складно. І по-третє, навчальні заклади не можуть набрати студентів на непопулярні, але затребувані спеціальності.
Над цією проблемою учасники процесу ламають голову, але всі спроби змінити ситуацію розбиваються об «немає грошей», «немає людей» і «немає бажання», — пише «Сегодня».
Немає кадрів
На ресурсах з працевлаштування відзначають, що ринок переповнений непотрібними фахівцями (частіше з вищою освітою). Наприклад, на порталі rabota.ua розповіли, що юристами та економістами ринок забезпечений на п’ять років вперед і специ сидять без роботи. Варіантів у них небагато — переучуватися під потреби ринку або чекати на удачу, перебиваючись тимчасовими заробітками або роботою не за фахом. Проте конкуренція на ці факультети у вузах як і раніше висока.
Як повернути ситуацію у вигідне для економіки і громадян русло, ні навчальні заклади, ні роботодавці не знають. З варіантів рішення — приманка зарплатами та популяризація непрестижних спеціальностей і робочих рук. Але експерти зізнаються, що навіть якщо питання вирішити вдасться, то результат буде видно тільки через пару років.
Підготовка нульова
До всього іншого, роботодавці відзначають, що приходять до них молоді фахівці з нульовими знаннями, і компаніям доводиться витрачатися на «виховання» співробітника. «Через відсутність практики на виробництві та налагодженій комунікації навчальних закладів та роботодавців, випускники приходять, погано володіючи навіть теорією. Пов’язано це і з тим, що часто та викладачі виробничого процесу в очі не бачили.
Тому деякі компанії почали кувати кадри під себе», — стверджують експерти круглого столу «Вимоги бізнесу до продукту освіти», який пройшов минулого тижня.
У той же час більшість компаній не можуть собі цього дозволити, оскільки, щоб довчити фахівця, потрібні виробничі інструктори або співробітники підприємства, яким потрібен час на викладання, і його оплата.
Без системи комунікації
Роботодавці і вузи активно шукають модель комунікації, яка принесла б результат. Із запропонованих в ході круглого столу ідей — впровадження учнів і студентів на виробничу практику та отримання таких якісних знань і умінь (із загальним стандартом знань і умінь), щоб фахівець міг пройти підсумкову атестацію на профпридатність. При цьому атестацією могла б займатися Торгово-промислова палата України або ж профільні асоціації працівників (наприклад, асоціація медпрацівників тощо).
Досвід
У той же час в інших країнах є працюючі моделі. Про німецьку «дуальну систему» освіти розповів експерт в галузі професійної освіти (Німеччина) Сергій Корсовецький. За його словами, завдяки їй у Німеччині та Австрії відзначається найнижчий рівень безробіття. Фішкою системи є отримання теорії і практики на робочому місці. Тобто абітурієнт шукає підприємство, яке буде не тільки платити за його навчання, а й проходити практику на його базі і забезпечувати отримання знань в інших необхідних навчальних центрах тощо.
При цьому в країні є певний стандарт у всіх компаніях: він гарантує, що якщо працівник не залишається працювати на фірмі, яка платила за його навчання, то він цілком придатний для роботи в іншій компанії за взаємозаліком. При цьому після закінчення навчання комісія, що складається з роботодавців реального сектора економіки, тестує майстерність працівника і привласнює йому рівень кваліфікації.
