Нинішня дискусія стосовно долі Уряду Яценюка активізувалася з огляду на велику кількість прогнозів та оцінок політиків, які говорили про те, що Урядом будуть “займатися” після виборів.
От вибори пройшли, і тому дискусія про відставку Арсенія Яценюка поновилася. Давайте спробуємо розібратися у нюансах цієї ситуації.
1. Щодо об’єктивних причин для відставки Яценюка.
Я не помилюся, якщо скажу, що такі причини, звичайно, є. Це і складна соціально-економічна ситуація в країні, і відсутність жодної завершеної успішної реформи, і показники в усіх світових рейтингах (від корупційного до інвестиційного), які засвідчують, що Уряду Яценюка нема чим похвалитися не лише перед світом, а найголовніше – перед власним народом.
2. Щодо суспільної легітимності Уряду.
Як відомо, під час парламентської виборчої кампанії несподівано високий результат “Народного фронту” Яценюка був досягнутий, як кажуть експерти, насамперед характером тієї виборчої кампанії, де ключовим гаслом було те, що “обрали президента, тепер треба обрати прем’єр-міністра”. Власне, 22,14% виборців (3 488 114 осіб) проголосували за те, щоб А. Яценюк став прем’єр-міністром.
Тобто, акцентуація голосування йшла не стільки за програму партії “Народний фронт”, скільки за те, щоб Арсеній Яценюк почав працювати як прем’єр-міністр.
Якщо сьогодні подивитися на ситуацію, то, зрозуміло, що крок Яценюка щодо неучасті у місцевих виборах через нібито необхідність сконцентруватися на урядовій роботі – звичайно, “велика хитрість”. Насправді всі прекрасно розуміють, що такий крок пов’язаний з тим, що його партія жодним чином не мала можливості не те, що подолати 5% бар’єр, а вона не набирала навіть 3%!
Сьогодні абсолютна більшість соціологів, які ставили в опитування “Народний фронт” Яценюка, отримували результати на рівні 1 %. Це означає, що зараз ідею того, щоб Яценюк залишався прем’єр-міністром, підтримує більш як у 20 разів менше громадян, тобто лише близько 35 тисяч осіб!
За таких обставин цілком очевидно, що незалежно від участі у виборах ступінь суспільної легітимності А. Яценюка як прем’єра є мінімальним.
Виникає питання: якщо суспільство не підтримує Яценюка як прем’єр-міністра і він не має жодних позитивних результатів, про які обіцяв, то коли і в який спосіб має статися його відставка?
І тут виходить, що ті політики, які зараз найактивніше виступають за відставку прем’єра, своїм рішенням у парламенті зробили все, щоб відставка А. Яценюка як мінімум до 11 грудня не відбулася!
Цитуємо Конституцію України, яка у статті 87 зазначає, що “питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України … протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України“.
Нагадаю, що Програма діяльності Уряду Яценюка була схвалена парламентом 11 грудня 2014 року. За це тоді проголосували 269 народних депутатів. Серед них, зрозуміло, абсолютна більшість депутатів “Блоку Петра Порошенка”, “Народного фронту”, а також (це важливо) – більшість депутатів фракцій Радикальної партії Ляшка, “Батьківщини” і “Самопомочі”. Серед позафракційних, нині активних борців за відставку Яценюка, наприклад, Віктор Балога і багато інших.
Тому Верховна Рада має право розглянути питання про відповідальність Уряду Яценюка і відправити його у відставку лише після 11 грудня.
Натомість залишається ще один варіант: Арсенію Яценюку самостійно написати заяву про відставку…
Отож, відставка А. Яценюка можлива або за його власною заявою, або вже після 11 грудня.
P.S. До речі, за програму Уряду я не голосував.
