Для більшості українців Житомирщина в туристичному плані асоціюється хіба що з монастирем у Бердичеві. Про те, що це – край унікальних туристичних можливостей, підозрюють не всі.
Разом із керівником туристичного клубу “Гряда” Петром Тєстовим INSIDER обрав декілька осінніх маршрутів Житомирщиною.
Кам’яне Село
Уся Житомирщина розміщена в межах Полісся і є однією з найбільш лісистих областей в Україні. Крім цього, Житомирська область є краєм боліт та озер. Тут навіть є своя невеличка гірська система – Овруцький кряж.
А вздовж річки Тетерев, у районі сіл Пісківка та Раска в Радомишльському районі, збереглися вікові діброви з величезними старими дубами.
 |
| Фото: турклуб “Гряда” |
Кам’яне Село – унікальна пам’ятка геології. Посеред лісу раптом з’являються десятки величезних кам’яних брил заввишки з будинок. Якщо дати волю уяві, то в їх розташуванні важко не помітити сільські “вулиці”, “церкву” і свій камінний “майдан”.
 |
| Фото: Yuriy Bondarchuk, використовується згідно з умовами ліцензії Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported |
“За легендою, колись це було заможне та процвітаюче село. Але з дуже жадібними хазяями, які відмовили подорожньому в гостинності. І тому Бог перетворив хати на камені, – розповідає Петро. – Місцеві жителі навколишніх, справжніх сіл, більше, ніж будь-де на Житомирщині, звичні до туристів і охоче переповідають легенди”.
Особливо місцеві жителі пишаються історичною бувальщиною про похід княгині Ольги на древлян, в якому вона дійшла до магічного Кам’яного Села і повернула військо без пояснень назад.
 |
| Кам’яне Село. Фото: Flickr/Julay Cat |
Якщо від Кам’яного Села рушити на північ, у бік села Кованка, можна побачити одне з найбільших боліт Житомирщини – урочище “Мох”.
“Тут відчуваєш себе, ніби в безкрайній тундрі. Відразу стає зрозуміло, чому Житормищина – край партизанської слави. Знайти серед боліт і лісів партизанський загін – практично нереально”, – розповідає Петро.
Якщо ж від Кам’яного Села рушити на схід, у бік села Рудня-Озерянська, можна побувати на озері Гать. Дамба цього озера восени – рай для фотографа.
 |
| Озеро Гать. Фото: турклуб “Гряда” |
Як доїхати: автобусом від міста Олевськ до села Рудня-Замисловецька, далі – пішки в ліс за вказівниками.
Каньйон Тетерева
У районі села Дениші річка Тетерев протягом п’яти кілометрів тече у своєрідному каньйоні, висота скель в якому подекуди сягає 30 метрів.
Дениші біля Житомира – мекка скелелазіння. Сюди з’їзжджаються з усієї України, а також із Білорусі. Тут є маршрути на різні рівні складності, а біля багаття завжди можна послухати цікаві розповіді бувалих туристів.
 |
| Каньйон Тетерева. Фото: corporative.org.ua |
Як доїхати: маршруткою з Житомира до села Денеші.
Водоспад на Гнилоп’яті (Вчелька)
Недалеко від Житомира розкинувся військовий полігон. У 1950-х, аби забезпечити водопостачання та створити штучні перешкоди для тренувань, командувач полігону, генерал Гаркуша вирішив перегатити маленьку річку Гнилоп’ять.
 |
| Водоспад Вчелька. Фото: Sergei Gorobets |
Греблю будували з місцевих гранітів, унаслідок цього водоспад на зливі греблі виглядає, як справжній. Особливо гарний він навесні, коли потужний потік води зливається трьоми порогами з загальним перепадом 10 метрів.
Відвідувати водоспад можна винятково у вихідні дні – в будні на полігоні можуть проводитися навчання.
Як доїхати: автобусом від Житомира до села Перлявка, далі – пішки. Під’їзд транспортом до водоспаду: автомобільною насипною дорогою від села Сінгури – 8 км, від села Перлявка – 4 км. Пам’ятка природи розташована на території Житомирського військового полігону.
Монастир у Бердичеві
Житомирщина – найсхідніша область України з відчутним історичним “польським впливом”. Ще на початку 19 століття більшість маєтків і земель належали польським шляхтичам, а в містах були великі католицькі громади.
 |
| Монастир Босих Кармелітів у Бердичеві. Фото: Did Panas, використовується згідно з умовами ліцензії GNU Free Documentation |
Досі по області розкиданий десяток костелів і монастирів. Найцікавіші – кармелітський монастир у Бердичеві та василіанський монастир у Любарі. Василіани – це греко-католицький чернецький орден, а в самому монастирі з 1775 року функціонувала школа, яка вважалась однією з найкращих на Волині.
Як доїхати: до Бердичева електричкою з Києва, або маршруткою з Житомира. До Любара – маршруткою з Житомира.
Садиби і палаци Терещенків
Не оминув Житомирщину цукровий бум другої половини 19-го століття – розбудовувалися залізниці, заводи, млини. Тогочасні “олігархи”, серед яких варто виокремити рід меценатів Терещенків, купували та перебудовували палаци та маєтки збанкрутілих шляхтичів.
На жаль, нині вони переважно в жахливому стані, в них розміщуються школи, інтернати, а деякі будівлі перетворилися майже на руїни.
Утім туристам варто відвідати садибу Терещенків у селі Дениші, палац Терещенків в Андрушівці, величезний паровий млин у Новій Чорториї та палац Терещенків у Червоному.
 |
| Палац Терещенків у Червоному. Фото: Турклуб “Гряда” |
Як доїхати: маршрутками з Житомира.
Індастріал-об’єкти
Основні промислові об’єкти, які цікаво подивитися городянину, – кар’єри, що досі працюють. На Житомирщині видобувають титанову руду, кварцити, граніти й інші копалини, на які багатий український кристалічній щит.
 |
| Кар’єр біля Малина. Фото: soloturn.livejournal.com |
“Тут ви зможете побачити різноманітну монстроподібну кар’єрну техніку, яка нагадає моторошні картини гірничої техніки з Пандори, показаної у “Аватарі”, – розповідає Петро.
Найцікавіші кар’єри розташовані біля Малина та Жовтневого, а також Моїсеївське родовище титану.
 |
| Фото: soloturn.livejournal.com |
Також колись уся Житомирщина була густо покрита мережею торфобрикетних заводів. Нині, на щастя для природи, більшість закрили, але ті, що залишилися, – цікаві екскурсійні об’єкти.
У селі Озеряни залишилася навіть вузькоколійна залізниця торфозаводу, і тут можна домовитись, аби вас прокатали на торф’яні поля “іграшковим” тепловозом та провели екскурсію заводом.
 |
| Покинутий завод. Фото: soloturn.livejournal.com |
Когось може і зацікавити найдикіша залізнична гілка України з пасажирським рухом Овруч-Білокоровичі, де поїзди їздять лише два рази на тиждень – у неділю та п’ятницю.
“Майже порожній дизель пробирається, чіпляючи нависаючі гілки дерев, за вікном – ліси, болота та поліські села, для яких це – справжня “дорога життя”, чи не єдиний варіант у дощову пору року вибратися в “цивілізацію”, – розповідає про подорож залізницею Петро.
Як доїхати: до Коростеня електричкою з Києва, а далі – маршрутками.
Військово-сталкерські об’єкти
На Житомирщині розміщувалися декілька укріпрайонів часів Другої світової, тому під час прогулянок лісом зовсім не рідкість побачити ДОТи різного ступеня збереженості. А в селі Рудня-Озерянська є ДОТ просто посеред озера.
 |
| ДОТ посеред озера. Фото: турклуб “Гряда” |
Існують також об’єкти, облаштовані для відвідування туристами. Наприклад, музейний комплекс “Скеля” в Коростені – колишній командний підземний багатоповерховий бункер.
Як доїхати: електричкою до Коростеня.
