Словосполучення “Намасте” (вимовляється з наголосом на останню букву) утворилося зі слів “намах” і “те”, які в буквальному перекладі з гінді означають “уклін тобі”. Це традиційне індійське та тібетське привітання зазвичай супроводжується легким нахилом вперед і жестом Анджалі Мудра, під час якого права долоня притискається до лівої долоні на рівні серця. Цей жест може бути використаний і без усного вітання, з тим самим змістом. Вітання “Намасте” використовується на початку зустрічі та під час прощання, але іноді може трапитися посеред розмови — для висловлення вдячності.
Проте в широкому сенсі Намасте являє собою повідомлення: “божественне в мені вітає і з’єднується з божественним у тобі”, воно проголошується, мов мантра і розкриває пошану і прославлення божественної сутності світобудови, частинкою якої є людина, визнання єдності та вічної духовності всього сущого.
У священих текстах “Бгаґавата-Пурани” міститься епізод, де верховний індуїстський бог Крішна натрапляє на молодих патушок-ґопі, що купаються в річці, та викрадає їхній одяг. Дівчата просять повернути їм вкрадене, але Крішна невмолимий до тих самих пір, поки ґопі не здогадуються вклонитися до нього із жестом Намасте. Таким вшануванням бог цілком вдоволений і стає милостивим до дів.
Індійці надають великого значення Намасте і пояснюють його таким чином:
- Це вітання розширює свідомість і нагадує, що все живе є священним, тобто все є Бог.
- Намасте на мить розкриває внутрішній світ людини, спонукає до роздумів про глибші реальності, стирає кордони між людьми. Неможливо образити чи відчувати ворожість до людини, яку вітаєш як Бога.
- Це жест приязності та доброти, а також — подяки чи особливого визнання.
- Зімкнуті долоні дозволяють поєднатися із власною сутністю, зі своєю душею.
- Намасте демонструє людину у вигляді душі, а не тільки фізичної особи.
- Цей жест м’яко впливає на ауру і нервову систему, фокусує увагу та створює, так би мовити, акумуляцію зусиль людини. Він також охороняє від небажаних фізичних контактів, що створюються традиційним західним вітанням — потиском рук.
По-перше, як метод концентрації. Ви складаєте руки у жест Намасте. Легенько схиляєте голову. Очі дивляться перед собою чи закриті. Стопи разом. Ваше тіло центроване, а це змушує і свідомість прийти в рівновагу. Розум заспокоюється, і ви готові до зосередженої практики.
По-друге, воно допомагає “ввімкнути” медитативний стан. Ви тримаєте зімкнуті долоні біля грудей, робите плавний уклін. Будь-який нахил на фізіологічному рівні діє заспокійливо. Змінюється гормональний настрій: збудження нервової системи, активність заміщується гальмуванням, релаксацією, спогляданням.
По-третє, це жест смиренності. Власне досягнення “смиренності” — сильна духовна і психологічна практика, сутність якої полягає в приборканні Его. Людині більше не допікає гордість, не гнітять заздрощі, жадоба грошей не ставить її в залежність від безперервної роботи, жага слави не знищує зв’язків з оточенням. Знайшовши “мир” людина відкидає рамки, які накладає на неї егоїзм. Чим частіше ви викликаєте відчуття смиренності, символічно склавши руки у Намасте і схиливши голову, тим легше ви сприймаєте матеріальні втрати, менше нервуєте через штучні проблеми.
В практиці хахта-йоги Намасте має особливі переваги. Механізм його роботи у вигляді асани пояснюється наступним чином. Енергія, що пронизує тіло, зазвичай зосереджується в стопах, сонячному сплетінні та долонях. Психічна енергія струмує з тіла через ці осередки. Аби “заземлити” цю енергію і врівноважити потоки Прани, що тече крізь нервову систему, йоги схрещують ноги в позі лотоса і з’єднують долоні. Намасте діє як проста асана йоги, при цьому вирівнює та гармонізує енергетичні потоки людини, зберігає зосередженість і внутрішню рівновагу й захищає людину ментально.
Йоги рекомендуют починати і закінчувати заняття з вітання Намасте, воно добре налаштовує на відповідний для практики настрій, і стає сигналом для тіла про початок чи закінчення вправ. А ще виглядає й відчувається напрочуд гармонійно!
Намасте!
