Триває Різдвяний піст, половина якого – вже позаду, адже до Різдва залишається 18 днів. Під час цього постування неоціненним дороговказом для кожного, хто прагне духовної досконалості, є постать Святого Миколая, пам’ять якого ми звершуємо 19 грудня.
Від щирого серця вітаємо іменинників!
***
Сьогоднішній світ, який живе за законами споживання, звик витісняти живі християнські образи, замінюючи їх на відповідні комерційні символи. І на противагу міфічному атеїсту Діду Морозу та рекламному Санті святий Миколай Чудотворець – абсолютно реальна історична постать. Більше того – сучасні вчені навіть знають про те, що зріст святого складав 1 метр 67 сантиметрів!
День святого Миколая: не треба міфологізувати реальність і сакралізувати казку…
Увійшов він в історію як святитель Миколай Мірлікійський, тобто – архієпископ міста Міри в Лікійській області Малоазійського півострова. Тепер це – місто Дембре на території сучасної Туреччини. Історики вважають, що народився Миколай близько 260 року в добу правління східною частиною Римської імперії Публія Ліцинія Валеріана. Єдиний син знатного подружжя з міста Патари, він був вихований у християнській вірі, і з малих літ уславив себе побожним життям.
Дивовижно, але святий Миколай міг інакше увійти в християнські святці – а саме як мученик або аскет-подвижник. Відомо, що тривалий час він провів у пустелі в усамітненій молитві. А дослідження його мощей показали, що святитель страждав на хронічні хвороби суглобів. І це лише підтвердило розповіді про тортури на дибі та ув’язнення в сирій темниці під час його переслідувань від імператора Діоклетіана.
***
Передусім святитель Миколай запам’ятався своїм служінням людям. Одним із найвідоміших його діянь став випадок з трьома вузликами золота.
Миколай, тоді – вже священик, дізнався, що один зубожілий чоловік, аби врятуватись від бідності та голоду, вирішив віддати своїх юних дочок на розпусту. Три вузлики з золотом, які пресвітер Миколай таємно підкинув у дім, допомогли влаштувати долю цієї родини і не занапастити молодих дівчат. Саме від цього випадку і йде традиція таємно дарувати подарунки, ховаючи їх під подушку.
Друге, не менш відоме діяння святого – порятунок від смерті кількох несправедливо засуджених, коли лише заступництво Миколая припинило неправедну страту.
Відомі численні випадки, коли він допомагав нужденним, зупиняв голод, рятував від загибелі подорожуючих на суші та в морі. І дива ці продовжують траплятися й по сьогодні.
ЧУДО в лагере беженцев в Пуще-Водице: обновилась икона святителя Николая ― ФОТО
А зовсім нещодавно зусиллями істориків життя святителя збагатилось ще одним доволі цікавим дивом, пов’язаним із… встановленням податкових канікул та зниженням податків для цілої області! Справа в тому, що за правління Костянтина Великого рідна земля Миколая, Лікія, потерпала від непомірних податків, поступово впавши у повне зубожіння. І наважився просити про зменшення цього фіскального тиску саме святитель Миколай. Завдяки саме зусиллям Лікійського архієпископа Костянтин, розчулившись, підписав відповідний указ.
***
Історія шанування святителя Миколая в Україні сягає ще часів Київської Русі.
Николай Чудотворец – самый добрый святой, или Добро не лихо, ходит тихо
Прадавній Київ зворушливо зберігає пам’ять про диво порятунку немовляти, що утонуло в Дніпрі, а згодом було знайдене живим і неушкодженим в храмі Святої Софії. Те, що немовля лежало під образом святого Миколая, відкрило щасливим батькам рятівника.
А початок шануванню святителя на Русі заклала ще рівноапостольна княгиня Ольга, коли побудувала перший на наших землях храм на честь святителя Миколая в Києві. Зробила вона це над місцем поховання вбитого варягами першого київського князя-християнина Аскольда, в святім хрещенні Миколая, адже у 866 році патріарх Фотій хрестив Аскольда саме на честь святителя Миколая Мірлікійського.
***
Вже у буремному ХХ столітті, через понад півтори тисячі років після Миколая Мірлікійського, його духовний спадкоємець та майже наш сучасник, теж Миколай і теж святитель, тільки – Сербський, зауважував: «Якби люди щодня згадували про милосердя Боже до них, вони б і самі були милосердними одне до одного».
Тож плекаймо в собі пам’ять про тепло любові й милосердя, яке колись зігріло нас самих, випромінюючи це тепло на тих, хто його гостро потребує.
Та передусім, звершуючи нині пам’ять святого Миколая, намагаймося реально наслідувати йому в головному – у постійній внутрішній потребі робити добро нашим ближнім. І якщо нам вдасться втілити це хоча б трохи, світ навколо нас обов’язково зміниться на краще.
Христос посеред нас!
І є, і буде!
