Щороку в грудні чимало авторитетних видань складають довжелезні рейтинги найкращого за рік. Inspired тут не пасе задніх – раніше ми вже презентували власні хіт-паради найкращихплатівок та українських кліпів. Тепер настав час представити – точно останній! – список найкращих стрічок 2015 року. До його створення ми запросили українських діячів мистецтва, кіно, музики і телебачення. Більшість цих фільмів уже давно можна відшукати в інтернеті. Тому не гайте часу та завантажуйте кіношедеври для перегляду на різдвяних канікулах.
Юлія Саніна, фронтвумен гурту The Hardkiss
Мені неймовірно сподобалася стрічка «Агенти А.Н.К.Л.». Дуже люблю картини, які знімає Ґай Річі. Неймовірно легке кіно, стильні 60-ті та привабливі агенти! Ще можу виділити «Шаленого Макса» – в цьому фільмі ми оцінили стиль, костюми і декорації. Неповторна атмосфера, а от на сюжет увагу звертати не варто! 🙂 Скажу окремо про мультики, які я дуже люблю дивитися. Тут можу виділити «Думки навиворіт»: дивилися всією командою і одразу ж розподіляли ролі!
Марія Куликовська, художниця
У 2015 році я майже не стежила за новинками кіно. Мій улюблений київський кінотеатр «Жовтень» торік пережив підпал, що влаштували гомофоби. Далося взнаки й навантаження через підготовки до перформансів і виставок. Але все ж, я шукала гарні фільми, що підходять для багаторазового перегляду всією сім’єю або наодинці. Один із таких – анімаційна екранізація «Маленького принца». У цьому мультфільмі дуже багато зворушливих моментів – я плакала практично весь час. Рекомендую дивитися цю стрічку наодинці, щоб, не соромлячись нікого, сміятися і плакати. Адже тільки так ми можемо зрозуміти, що цей твір – пророчий, і що нам потрібно якомога швидше змінюватися і змінювати світ навколо нас. Найголовніше те, що«Маленький принц» – це філософія добра, відкритого серця і любові, яка завжди є актуальною і життєво необхідною.
Сергій Дідковський, головний редактор журналу XXL
«Експериментатор» – художня репрезентація найвідомішого експерименту в соціальній психології. Стрічка розповідає про дослід Стенлі Мілгрема, який мав на меті вивчити вплив авторитетів на «звичайних людей». Експеримент відбувся в 1961 році, а сьогодні його опис і результати входять в обов’язкову програму вивчення для соціологів, психологів і психіатрів. Фільм у художній формі показав нам Мілгрема і дав розуміння, чому він – один з найвидатніших людей ХХ століття. Глядач зрозуміє, що навіть його сусід – звичайний чоловік середніх років у розтягнутих штанях і забрудненою майкою – під впливом авторитету без проблем доведе його аж до смерті. А ще саме Стенлі Мілгрем придумав відому «теорію шести рукостискань».
Яніна Соколова, тележурналіст
Найкращою українською стрічкою року, що минає, безумовно, є«Плем’я». Це той фільм, який зробив Україну впізнаваною практично у всіх країнах світу. Канни, Берлін, Нью-Йорк або Одеса – повсюди говорили лише про цю картину Мирослава Слабошпицького. Що ж до світового кіно, я побачила декілька знакових стрічок. По-перше, це порнографічний 3D-фільм«Любов» Гаспара Ное – виклик цивілізованому кіносвіту та вкрай чуттєва історія. По-друге, фільм «Юність» Паоло Соррентіно – глибока історія про втрату сенсу життя у 70-х.
Лариса Денисенко, письменниця
Можу виділити стрічку «Аномаліса» Чарлі Кауфмана – анімаційний фільм-закриття «Молодості». На мій погляд, анімація – найкращий інструмент для трансляції філософських роздумів в 21-му сторіччі, коли ти замислюєшся: чи це жива перед тобою людина, а може – лялька, а може – клон, а може прописаний невідомо ким персонаж? І ким є ти сам? Коли із рівноваги тебе може вивести, а в ейфорію ввести незвичний звук, а не змістовне речення. Коли ти усвідомлюєш, що щастя залишається з тобою на мить, як поцілунок дитини, а от вже дитина – доросла, твоя шкіра вся в зморшках, і тільки емоційний спогад невідомо як змушує твоє серце тепліти. Ця стрічка дає зрозуміти, наскільки важко і важливо повірити у власну унікальність, як повірити та знайти кохання.
Олександра Кольцова, фронтвумен гурту Крихітка
Мені сподобався фільм «Вікторія» Себастьяна Шіппера — фестивальна стрічка 2015 року про 24 години з життя дівчини з Іспанії, яка тусить у Берліні та знайомиться біля клубу з компанією місцевих хлопців. Всі критики акцентують: фільм надзвичайний, бо знятий одним дублем, що є зразком прекрасної операторської роботи та вдалого монтажу. Але мені, як звичайному глядачу, просто сподобався сюжет, акторська гра і майже детективне напруження, що не спадає до кінця фільму.
Єгор Гордєєв, телеведучий
«Юність» Паоло Соррентіно, як на мене, найкращий фільм року, а, може, й не лише 2015-го. Смачна і неймовірно естетична трагікомедія, в якій сценарій покладений на музику. У фешенебельному швейцарському санаторії відпочивають ледь не всі вершки останніх поколінь. Епохальний режисер і культовий композитор плавають у компанії оголеної міс Всесвіт. Один з них усвідомлено ставить крапку, закінчуючи життя самогубством, інший у 80 з гаком років – знаходить Молодість та починає все з початку. Фільм малює ідеальну схованку від набираючого оберти навколишнього божевілля. Для обов’язково перегляду тим, хто загубив молодість у піонерських таборах та радянських санаторіях 🙂
Даніела Заюшкіна, солістка гурту Vivienne Mort
Я б хотіла порадити навіть не фільм, а серіал. Це чи не єдиний, який я дивилася – «Фарго» від Ноя Хоулі та братів Коенів. Фільми Коенів можна дивитися поверхово – як треш, чорну комедію або тарантіноїд. Але я знаю, що це ніби розмова з розумними людьми – краще нічого не пропустити. Важко знайти когось, хто так само тонко відчуває людську природу. Можливо, хіба що Достоєвський або Толстой. У «Фарго» відбуваються події, після яких ті, хто вижив, заздрять мертвим. Це кіно як мистецтво. Воно запевняє нас, що це реальна історія. Вірити цьому або ні? Самі Коени відповідають: «Прийми таємницю та не задавай питань». Обов’язково для перегляду тим, хто хоче стати кращим, не чекаючи наступного життя.
Наталія Дзеньків, лідерка гурту Lama
Через насичений творчий графік дивитися фільми вдається вкрай рідко, тому для перегляду відбираю їх ретельно. В 2015 році я відзначила декілька картин, що припали мені до душі. Серед них виділяю «Емі» та «Кобейн: клятий монтаж». Обидві стрічки зняті про життя відомих артистів, їхні слабкості та невідомі для більшості людей сторони. Про Курта знято вже декілька фільмів, і кожен з них цікаво дивитися. «Емі» я теж дивилася зацікавлено, прочитавши ще до перегляду, що з цією картиною пов’язано багато скандалів. Гадаю, що в більшості випадків документальні фільми про визначних постатей приречені на скандали та інтриги, адже життєвий шлях цих людей приховує безліч таємниць і білих плям їхньої історії.
Роман Бахарєв, фронтмен гурту Bahroma
Мені найбільше запам’ятався фільм «Сіль землі». Це документальне оповідання життєвого шляху фотографа Себастіана Сольгадо, його погляду на світ крізь призму фотоапарата. Сюжет фільму будується навколо родинних відносин Сольгадо в контексті його роботи – осмислення через фотографію соціально-політичних потрясінь сучасного світу і способу життя різних народів. Мені здається, що ця стрічка впливає на людей позитивно.
MONATIK, співак
У фільмі «Бердмен» прекрасно все – сценарій, акторська гра, динаміка та емоційне напруження. Але найкращими я вважаю режисуру і операторську роботу. Блискучий Алехандро Гонсалес Іньярріту зняв драму, в якій гумору і смішних ситуацій більше, ніж у сучасних комедіях. Шикарно знято, відмінно зіграно – я в захваті від цих довгих кадрів! Атмосфера театральних лаштунків передана просто відмінно – все відбувається в одній будівлі, але зйомка така динамічна, що ви не засумуєте.
