Триває кампанія проти “популізму”.
Якщо йдеться про охлократію чи анархію з погляду безвідповідальності, примітивізму чи беззаконня, які зміцнилися в постмайданній Україні, то я теж системний противник такого політичного режиму.
Але коли мова йде про державну соціальну політику в інтересах наймеш захищених верств населення, пріоритетну державну підтримку освіти, культури, охорони здоров’я, довкілля та спорту, то більшість європейських країн спільно з Канадою – “чисті популісти”!
Найбільш показова історія з малим та середнім бізнесом на селі. Нагадаю, що в результаті кулуарно-нічних переговорів перед ухваленням бюджету була підтримана система подвійних стандартів для оподаткування сільського господарства: аграрні олігархи домоглися для себе відносно пільгових умов, натомість фермерам запропонували, по-суті, або продати свою землю або “померти”.
Після прийняття такого бюджету почалися фермерські протести. Їх ініціатори, поміж іншого, звертають увагу і на те, що пропонований поділ публічного реєстру заявок
на відшкодування ПДВ на дві частини (підприємства, що відповідають критеріям автоматичного відшкодування, і такі, що критеріям не відповідають), фактично, позбавляє середніх і малих фермерів, а також їх об’єднання – кооперативи – можливості вчасного та адекватного відшкодування ПДВ при експорті всієї своєї продукції, а також зберігає можливості для вимагання хабарів та проявів корупції при формуванні реєстрів.
В гуманітарній політиці ситуація подібна: міністерствам вдалося пролобіювати великі проекти для “братніх” структур, натомість бюджетникам (бібліотекарям, науковцям, медикам, вчителям…) запропонували освоювати бізнесові навички, запроваджувати платні послуги, інакше – “оптимізація”.
Отож, виглядає так: доки триває владна боротьба з “популізмом”, щосили зміцнюється “владний олігархізм”!
