Батьківські послання, що впали в глибини несвідомого, маленькі та великі образи між партнерами – виникли зі сказаних слів.
Слова, слова, слова… Сказані та не сказані, картинки, які вони викликають в уяві. Завдяки слову можна зарядитися, мобілізуватися, зацікавитися, закохатися, вилікуватися. Завдяки слову можна захворіти, знесилитись, засмутитися і навіть померти.
Ця публікація про те, як відокремлювати зерна від полови. Слухати рефлексивно, припускаючи наявність подвійного дна. Бачити спектр спілкування, а не тільки чорне або біле.
www.pinterest.com
На психологічних форумах люди задають багато питань, присвячених проблемам сімейних відносин, конфліктів на роботі та особистісних переживань через це. Уважно прочитавши гілку форуму, легко виявити, що більшість проблем пов’язані зі спілкуванням.
Інформація vs Інтерпретація
Принадність феномена спілкування полягає в тому, що інформація специфічним чином сприймається, і в тому, як це відбувається, криється секрет великих бід і щастя. Чудовий приклад – комедійний блокбастер “Пікселі”. Жителі Землі надіслали зразки культури в космос в надії зустріти братів по розуму і крім іншого, вклали комп’ютерні ігри. У небесній канцелярії обробили інформацію і прислали на Землю милих монстрів з комп’ютерних ігор зразка 80-х. Любите грати у війну – ласкаво просимо.
На перший погляд, зустрічаються два представника виду Homo sapiens для спілкування, а в результаті – наче представники ворожих цивілізацій. Давайте подивимося, що такого відбувається між людьми, що заважає розумінню один одного.
Умовно назвемо сторони спілкування: того, хто починає – ініціатор спілкування, а іншу сторону – одержувач повідомлення.
По-перше, ініціатор спілкування бажає донести співрозмовнику інформацію. Тобто в повідомленні часто присутній факт. Наприклад: “Прекрасна погода, чи не так?”, “Підготуйся до іспиту”, “Будь обережним на дорозі!”. Факт у тому, що в реальності є – погода, іспит, небезпека на дорозі. Ідея, що нам хочуть донести факт, – очевидна. З іншого боку, через емоційну зацікавленість “факт” – ігнорується, заперечується, витісняється.
У відповідь на прохання прибрати свою ногу з вашої в громадському транспорті можна почути – сам козел, хоча тема тваринництва до цього не піднімалась.
По-друге, ініціатор спілкування – людина ризикова. Адже коли ми відкриваємо рот, щоби сказати: “Доброго дня! Як Ваші справи?”, ми підставляємо себе. Повідомляємо співрозмовнику, що нам є діло до нього і взагалі мріємо, щоб в наш бік хоч би подивилися. А вже якщо сказати щось більш серйозне і глибинне, то ризики нерозуміння, відкидання, знецінення зростають непомірно.
Іншими словами, коли ми щось говоримо, ми саморозкриваємося. Той, хто слухає, може зробити безліч висновків про нас із нашого послання. Якою мовою говорить той, що звернувся, його акцент, манера говорити, темп мови, інтонації, коли була виголошена репліка (чи доречно) і припустити, чому зараз зі мною про це хочуть говорити.
Це саморозкриття має риси самопрезентації та самовикриття. Тому інформація в повідомленні може бути прихована за допомогою самозвеличення (приниження) або маскування. Адже, знайома ситуація, коли я питаю про одне й сподіваюся, що мене правильно зрозуміють і дадуть відповідь на інше запитання.
По-третє, в нашому посланні, може бути приховане або явно показане ставлення до співрозмовника або предмету обговорення. На задньому плані звучить симфонія на тему “Що я про тебе думаю?” або “Як ми один до одного ставимося”.
“Ізя, йди додому! – Шо, холодно!? – Ні, їсти!”
В анекдоті про єврейського хлопчика бабуся, явно передбачає відсутність у Ізі здатності бути в контакті зі своїми потребами – терморегуляцією і почуттям голоду.
По-четверте, у повідомленні часто приховано або явно міститься заклик до дії. Мама каже доньці: “У нас так багато яблук виросло”. І цілком може мати маніпулятивну мету – спонукати дочку приїхати на дачу зібрати врожай.
Отримувати повідомлення. Муки вибору
Насправді, ніхто особливо не страждає і не мучиться. Слухач робить вибір, виходячи з напрацьованих в житті психологічних захистів, актуальних переживань, фізичного стану, рольових моделей і сценаріїв.
Найчастіше слухач чує в повідомленні щось одне – факт, ставлення, саморозкриття або заклик.
Приклад: Мама каже доньці: “У що ти вирядилась!? У тебе не спідниця, а труси!”
| Канал інфомрації | Мама | Дочка |
| Факт | Спідниця коротка | Спідниця уоротка, модна. Зараз так усі ходять у дворі |
| Ставлення | Я засуджую таку моду | Ти мені заздриш |
| Саморозкриття | Я за тебе хвилююсь | Ти не можеш дозволити собі так одягатись |
| Заклик | Я хочу, щоби ти перевдягнулась і одягалсь більш скромно | Я буду робити все так, як захочу, тому що я вже доросла |
У таблиці відображений явний і прихований сенс репліки матері, і можливі відгуки, які він викликає у дочки. Розмова може просуватися далі в залежності від того, на який з каналів інформації відповідатиме дочка.
Висновки:
Якщо ви хочете стати успішним комунікатором, потрібно працювати над навичкою 4D слухання. Тренуйтеся чути повідомлення як факт, ставлення, саморозкриття, заклик. Є сенс перевіряти свої здогадки та припущення уточнюючими питаннями.
Стаття написана на підставі книги: “Говорити один з одним: анатомія спілкування”. Фрідеманн Шульц фон Тун. 2015
