mykirov.com
Остаточно підтвердилося: “любі друзі” – це не професія, це покликання. І хоча президенти змінюються, вони – залишаються.
“Любі друзі” люблять не Україну, не президента, і навіть не прем’єра. Вони люблять, скоріше, обожнюють гроші і владу. І вчорашнє голосування ще раз продемонструвало, що ані вибори, ані війни, ані Майдани психологію цих “любих друзів” не змінили.
Це означає, що сьогодні при владі не формально проголошена коаліція, а реальна коаліція так званих “зелених”, або “любих друзів” – тобто людей, для яких ідолом є гроші і влада, і вони налаштовані у будь-який спосіб триматися при владі для того, щоб отримати кошти, а заради цього вони готові підтримати будь-кого, незважаючи на ідеологію.
Класичним прикладом цього є те, що учасником такої “коаліції зелених” виявилася більшість так званого “Опозиційного блоку”. Врешті, після вчорашнього голосування його варто вже перейменувати у блок прихильників уряду Яценюка. І незважаючи на те, що у своїх виступах вони нібито антиМВФівські, антиамериканські, антиліберальні і, скоріше, проросійські, але за вказівкою Льовочкіна-Ахметова вони не підтримали відставку уряду Яценюка і проголосували за те, щоб і далі разом з цим урядом використовувати державні фінансові потоки.
Ті “любі друзі”, що не бідували і при попередніх президентах, знаючи сценарій вчорашньої політичної театральної вистави, так само зіграли у ній ключову роль. Так, депутати, яких олігархи завели в інші “братські фракції”, під час голосування не просто пішли із засідання, а зробили це за вказівками керівників партій і фракцій, яких контролюють олігархи.
От і виявилося, що в парламенті де-юре існує коаліція, яка називається “Європейська Україна”, а де-факто – діє “коаліція зелених” (союз влади та олігархів), яка попри всю патетичну риторику не змінювала своєї ідеології, що зводиться до двох постулатів: ГРОШІ і ВЛАДА.
Вихід із ситуації такий: або оголосити про створення нової офіційної коаліції олігархів та куплених ними депутатів з різних фракцій, на яку спираються нині Президент і Прем’єр, або визнати, що сьогодні кадрова політика та конкретні дії не лише Прем’єра, а і Президента та Верховної Ради, м’яко кажучи, суперечить очікуванням українського суспільства.
А тому таку політику треба або кардинально змінювати, або перезавантажувати вже ВСЮ владу!
