Непорушна істина про те, що спочатку було слово і слово було Бог цілком продубльована в індуїзмі, де мантра з’явилася тисячі років тому у вигляді священної оди богам та їхньому милосердю. “Ман” у перекладі з санскриту означає розум, а “тpа” — піднесення, підведення від тимчасового до вічного. Таким чином “мантра” — буквально “те, що підносить розум (до трансцендентного)”.
З точки зору науки звуки мантр мають певну частоту, а різні інтонації під час виконання створюють вібраційне поле. Частоти й створені ними обертони впливають на симпатичну та парасимпатичну нервові системи та внутрішні органи людини. При цьому навіть необов’язково виспівувати мантру, достатньо слухати її, аби відчути особливий вплив на тіло та піднесений стан. Поєднання звуків, резонансу і ритму мантри навіть здатне призводити до зміненого стану свідомості.
В свою чергу в індуїзмі мантри виступають звуками мови Всесвіту, що мають нескінченну магічну силу, а ті, хто оволодів їхнім відтворенням, здатні творити дива. За легендою мантри були почуті ведичними мудрецям, коли ті перебували у стані медитації. Стародавні йоги і ріші (мудреці) вели такий спосіб життя, який тримав їх у стані безперервної усвідомленності, а їхня енергія була направлена до найвищої чакри, що сприяло безтурботному стану розуму й наповнювало їхні душі божественною любов’ю.
Перебуваючи в цьому стані, вони чули різноманітні звуки (наче богооткровення) й намагалися відтворити їх. Так з’явилися мантри, які пізніше були зібрані й записані у Ведах. Вважалося, що завдяки виконанню мантр ріші здатні переносити будь-якого слухача в той вимір, де почули одкровення.
Згідно з філософією буддизму, мантри мають “силу” лише після проходження співцем посвяти й прямої усної передачі від Гуру до учня (посвяченого). В тантpичній тpадиції існує ціла низка вправлянь та ритуалів задля “пробудження” мантр, які можна порівняти з набуттям майтерності музиканта під час репетицій.
Найвідоміша “первинна” мантра являє собою єдиний сакральний звук “Ом” (чи, якщо більш точно артикуляційно – “аум”), а її зображення на санскриті ॐ стало символом йоги та медитації. “Ом” може трактуватися як символ поєднання верховних богів індуїзму Брахми, Вішну і Шиви, чи являти собою складові Всесвіту: Створення, Підтримання й Руйнування. Також його пояснюють як символ рівнів існування: рай, земля та підземне царство, або станів свідомості — мрію, сон і дійсність. Триєдність чи “священна трійця” є основою і сутністю “Ом” і разом вони уособлюють Брахман — Всесвіт.
“Ом” необов’язково звучить виключно самостійно, цей звук гармонійно вплетений у безліч інших мантр і отримує нові трактування та сенси в поєднанні з іншими словами. Наприклад, в Гаятрі-мантрі:
AUM [BHOOR BHUWAH SWAHA] TAT SAVITUR VARENYAM BHARGO DEVASAYA DHEEMAHI DHIYO YO NAHA PRACHODAYAT
Це звернення до бога:
"О Боже! [Земля, Повітря, Небеса] Ти Даєш Життя, Знищуєш Біль і Горе, Даруєш Щастя! О Творець Всесвіту, Нехай Ми Отримаємо Твій Вищий Світ, Де Немає Гріха, Нехай Ти Поведеш Наш Розум Правильним Шляхом…"
Але перекладати тексти мантр чи заглиблюватися у їхню сутність зовсім необов’язково, адже їхня сила у звукових вібраціях, покликаних звільнювати людський розум від деструктивних програм.
Прихильники тантризму й автентичних буддистських вчень віддають перевагу мантрам у виконанні ченців або шиваїтських гуру, але не кожна пересічна людина вважає їхній спів приємним, і тут на допомогу приходять адаптовані мантри у виконанні представників музичного напрямку “нью-ейдж”: Снатам Каур, Крішни Даса, дуету “Мірабал Сейба” а також Деви Премал і Мітена.
