galleryhip.com
Чи завжди сон був восьмигодинним? Яке положення тіла під час сну є найкращим? Чому ми спимо у темну пору? Чи правда, що Наполеон спав по три години? Що буде, якщо зовсім не спати?
Ми зібрали 10 відповідей від науковців про сон – тобто про одну третю нашого життя.
1. Чи завжди сон був восьмигодинним?
На початку 1990 психіатр Томас Вер провів експеримент під час якого група людей занурювалася в темряву на 14 годин щодня протягом місяця. Знадобився деякий час для стабілізації ритму їх сну, однак вже на четвертому тижні всі досліджувані спали двома блоками по чотири години з перервою неспання протягом однієї-двух годин між ними. Незважаючи на те, що вчені були вражені таким патерном сну, ідея про двофазний сон не знайшла своєї підтримки серед широких верств населення.
У 2001 році історик Еріх Роджер з Технічного університету Вірджинії опублікував свої багаторічні дослідження, в яких вказав на багато історичних свідчень того, що сон раніше складався у людини з двох окремих блоків. У своїй книжці At Day’s Close: Night in Times Past історик висуває припущення: можливо, основна модель сну з давніх часів була двофазна і людина спала двома блоками по чотири години, з годиною неспання між ними. Згадки про першу частину сну, або «глибокий сон», та про другу, або «ранковий сон», свідчать різні архівні документи доіндустріальної Європи. Однак вже з XIX століття вони зустрічаються все рідше. Можливо, причиною цьому стало винайдення Томасом Едісоном лампи розжарювання, яка дозволила штучно подовжити світловий день.
Багато хто з дорослих прокидається посеред ночі та не в змозі відразу після цього заснути. Інколи такі нічні пробудження діагностуються лікарями як специфічні нічні розлади, та можуть бути основою для медикаментозної корекції сну. Виходячи з вищенаведених фактів, важко сказати наскільки перерви під час нічного сну можуть бути свідченням розладів чи захворювання.
2. Чому деяким людям хочеться спати довше?
Згідно з класичними уявленнями фізіології, сон складається з декількох фаз, які почергово змінюють одна одну. Разом вони складають один повний цикл, який у звичайної людини триває приблизно півтори години (90 хв). Для того, щоб людина почувала себе бадьоро, їй потрібно як мінімум п’ять таких циклів, а це приблизно той самий, всім відомий восьмигодинний сон, вважають сонмнологи.
Однак, окремим людям потрібний шостий цикл, а деякі можуть виспатися за меншу кількість годин, і за три-чотири цикли в їхньому організмі відбуваються всі необхідні процеси. На думку сомнологів, звички чи лінощі, як вважали раніше, швидше за все тут ні до чого: все залежить від індивідуальних потреб організму. Однак не варто забувати, що при стресах, емоційному напруженні, депресії та інших захворюваннях в людині порушується режим сну.
3. Чому одні люди можуть спати до опівдня, інші встають на зорі?
На такі питання завжди важко давати однозначну відповідь. Різний стиль життя, культурні особливості можуть відображатися як на поведінці людини, так і на режимі її сну. Однак, на сьогодні все більше з’являється наукових фактів, які вказують на те, що традиційний поділ людей на «сов» та «жайворонків» пов’язаний з особливостями функціонування генів та окремих систем організму (зокрема ендокринної та нервової).
Нейрогенетик доктор Луїс Тачек (Louis J. Ptáček) з університету Каліфорнії, досліджуючи сім’ї, в яких всі члени родини прокидаються рано-вранці виявив мутантний ген вкінці другої хромосоми. Зробивши таку ж мутацію гену у модельних об’єктах: мишах чи мух-дрозофілах, вчені спостерігали зміну ритму їх життя. Науковці пояснюють таке явище дією нового білка, який утворився завдяки видозміненому гену та його впливом на внутрішній годинник ритму.
Невдовзі після цього генетики з університету Лестера, доктор Еран Таубер (Eran Tauber) та його колеги пішли в молекулярних дослідженнях далі і виявили більше 80 генів у мухах-дрозофілах, які пов’язані з вранішньою та вечірньою активністю. Більшість з виявлених генів є також у ссавців та асоційовані із сигнальними шляхами, зокрема такими як МАРК (mitogen-activated protein kinase), які відповідають за регуляцію внутрішньоклітинних процесів.
З іншого боку, нейробіолог Жемі Зейцер (Jamie Zeitzer) із Дослідницького центру сну (Sleep Research Center) Станфордського університету в Калифорнії вимірюючи рівень гормонів виявив, що у «жайворонків» та «сов» відбувається виділення гормонів у різний час – кортизолу («гормону стресу», що активує організм) та мелатоніну (умовного «гормону сну», що сприяє розслабленню, сонливості).
Проте, як зазначають вчені, трансформуватися із сови у жайворонка і навпаки можна, але потрібен час.
4. А правда, що Наполеон спав по три години?
Коли Наполеона Бонапарта запитали, скільки годин для сну потрібні людині, він відповів: «Шість для чоловіка, сім для жінки, вісім для дурня». Насправді зараз важко сказати, скільки саме спав Наполеон, та документи тих часів свідчать про три-чотири години.
Тим не менш, цей випадок не унікальний, мало спали такі відомі люди, як Томас Едісон та Маргарет Тетчер. Такі люди складають близько 1% від усього населення – вважає проф. Кевін Морган з центру сну університету Лафборо. З іншого боку, відомо що Альберт Енштейн спав близько 10 годин.
За останніми дослідженнями американських вчених, є орієнтовні норми для сну для різних вікових груп. Так, для школярів молодших класів – це 9-11 годин, підлітків – 8-10, молоді – 7-9. Загальновідомо, нестача сну провокує ожиріння і високий кров’яний тиск, а також зниження продуктивності праці, а надлишок – впливає на серцево-судинні захворювання і є причиною передчасної смерті.
5. А якщо не спати зовсім?
Хронічно неякісний або недостатній сон поступово призводить до змін у роботі нервової та нейроендокринної системи, підвищує рівень гормонів, провокує когнітивні розлади, порушення обміну речовин, зниження імунітету, підвищує ризик онкологічних та серцево-судинних захворювань. А абсолютна депривація сну більше п’яти діб веде до смерті.
6. Чому ранок вечора мудріший, або чому з проблемою треба переспати?
Крім відновлення організму та консолідації пам’яті, сон може також сприяти інтеграції нової інформації в мозку, що може виявлятися у творчій винахідливості. Про це розповідає Роберт Стікголд (Robert Stickgold) на сторінках популярного журналу Nature. Під час сну в мозок не надходять подразники із зовнішнього світу, тому він має достатньо часу, щоб зайнятися собою і побудувати більш віддалені асоціативні зв’язки. Відтак наша здатність знаходити вирішення складних завдань значно покращується після нічного сну.
Феномен нових відкриттів у сні відомий і віддавна. Так, механік Еліс Хоу побачив у сні ідею голки для швейних машинок, що має вушко не в кінці а на початку голки, а Фрідріх Август Кекуле роздивився у сні хімічну формулу бензолу. Нобелівський лауреат Джеймс Уотсон помітив у снах двох змій, що обвивали одна одну. Цей сон сприяв відкриттю ним форми та структури ДНК. Датський вчений Нільс Бор побачив у сні планетарну модель будови атому, за відкриття якої і отримав Нобелівську премію.
7. Чому ми спимо у темну пору?
Насправді якщо ми втомлені, можемо спати за будь-якої пори, в будь-яких умовах. А загалом все пов’язано із сонцем, точніше з світлом. Як мінімум, світло дозволяє бачити, а для людини зір – це найважливіше сенсорне чуття, тому при світлі ми значно впевненіше почуваємося в навколишньому середовищі, відповідно діяльність у темну пору була менш ефективною, а подекуди і загрозливою для існування.
Відтак організм синхронізував свою роботу з тривалістю світлового дня, в той час як відпочинок та відновлення багатьох систем організму у темну пору. Крім того, дія світлового подразника через світлочутливі гангліозні клітини сітківки (деякі з яких можуть виділяти специфічний фотопігмент – меланопсин) може впливає на поведінку через виділення гормонів, синхронізацію добових ритмів в організмі, регуляції сну, тощо. А от недостатня кількість або надлишок освітлення, може призвести до збоїв добових ритмів та сну, погіршення самопочуття (афективні сезонні розлади) та проблем з когнітивними функціями. Нещодавно вчені Тара Легатес, Дієго Фернандес та Семер Хатар (Tara A. LeGates, Diego C. Fernandez & Samer Hattar) з університету Джона Хопкінса підтвердили припущення про те, що нерівномірне освітлення може прямо та опосередковано впливати як на настрій, так і на здатність до навчання.
8. Яке положення тіла під час сну є найкращим?
У науковому журналі The Journal of Neuroscience науковці Мейкен Недергаард та Гелен Бенвеніст (Maiken Nedergaard, Helene Benveniste) повідомляють, що спати на боці є найбільш оптимальним положенням тіла під час сну.
Незважаючи на те, що дослідження провели на модельних об’єктах – мишах, отримані під час експерименту дані, вказують на те, що виведення шкідливих речовин із мозку найкраще відбувається, коли тіло та голова перебуває в положенні на боці. Саме за такого положення через глімфатичну (тобто вивідну) систему мозку найкраще утилізуються метаболіти, серед яких тау та бета-амілоїд, що можуть сприяти розвитку захворювань Альцгеймера та Паркінсонізма.
9. А як щодо денного сну або сієсти?
Якщо вам пощастило і після обіду ви можете трішки подрімати, то це корисно для здоров’я. Загалом відпочинок в день як культурний феномен поширений серед країн з спекотним кліматом. Зазвичай така пауза в роботі відносно коротка, від півгодини до двох год.
На думку нейронауковця з університету Каліфорнія Мет’ю Волкер (Matthew Walker) навіть одна година сну може поліпшити запам’ятовування нової інформації, що необхідна для вирішення складних завдань, вивчення мови тощо. В іншому дослідженні науковці Мейжі Цай, Їфен Гуанґ, Сяовей Сан, Юджіє Ге та Ченгао Сан (Meizhi Cai, Yifan Huang, Xiaowei Sun, Yujie He and Changhao Sun) вивчали залежність між відпочинком вдень (сієстою) та гіпертензією у літніх людей на основі вимірювання тиску та основних клінічних аналізів крові. Встановили, що люди які відпочивали в день мали менший кров’яний тиск та зменшення концентрації білку, що зв’язує жирні кислоти. Варто нагадати, білки, що зв’язують жирні кислоти (FABP – adipocyte fatty acid-binding protein), можуть бути маркером розвитку різних розладів.
10. Чи корисно їсти вночі?
При звичайних умовах, коли людина вечеряє, прокидатися щоночі щоб поїсти є нездоровим явищем і може бути ознакою дисфункції її добового ритму. Вперше звичку їсти в ночі було описано в 1955 році психіатром Альбертом Станкардом що спеціалізувався на розладах пов’язаних із харчовою поведінкою, і дістав назву – синдром нічного харчування (Night eating syndrome).
Професор Джон Уілдінг (John Wilding) з університету Ліверпулю звертає увагу на складний зв’язок між з синдромом нічного харчування, депресіями, порушеннями сну та ожирінням, оскільки важко виділити, що було причиною, а що наслідком розвитку різних захворювань. Хронобіолог Карл Донсон (Carl Johnson) з університету Вендербільта наголошує, що важливо не тільки те, що ви їсте, а й коли ви їсте, адже харчування вночі може призводити до діабету, ожиріння та інших порушень обміну речовин.
