anthropos.org.ua
Чи можна випробувати на собі зупинку часу? Так званий досвід зміненого сприйняття часу розкриє вам ще одну загадку мозку та свідомості, дозволить інакше поглянути на світ навколо і побачити реальність в іншому світлі.
Почнемо нашу розповідь з дивного явища — досвіду зупинки часу. Люди, які випробували це на собі, описують його наступним чином: в якийсь момент все раптом завмирає або починає рухатися фрагментарно, як за сповільненої зйомки, ви можете чітко розглянути той чи інший предмет… Все, що відбувається, настільки дивно, що нагадує кадри з фантастичного фільму.
Але як це можливо? Адже для всіх час має йти однаково. Відповідь криється в нашій свідомості, говорять учені.
Фред Овсью, невролог, співробітник Північно-Західного університету Чикаго, був так вражений наочністю розповіді свого пацієнта С. Бейкера, який описав відчуття зупиненого часу, що з його слів опублікував цей досвід в журналі NeuroCase.
Ось як описує свій досвід сам Бейкер: «Головний біль не давав спокою. Я вирішив прийняти теплий душ, сподіваючись, що біль хоч трохи вщухне. Стоячи під душем, я глянув на душову насадку і побачив, що краплі води завмерли в повітрі. Я дивився на них протягом кількох секунд, кожна крапля була чітко помітна, і я бачив їхню форму, деформовану вільним падінням».
Крім уповільнення часу, медичній практиці відомі й інші ефектні досвіди-відчуття: відчуття прискорення часу, «розкадровки» реальності, коли рух об’єктів сприймається людиною у вигляді послідовності окремих стоп-кадрів. Деякі люди сприймають реальність несинхронізовано: звуки та голоси звучать звично, але не збігаються з рухами та мімікою.
На думку невропатологів, таких незвичайних випадків набагато більше, але вони не описані, оскільки для багатьох людей це тимчасове явище, на яке вони не звертають уваги. В чому ж причина появи такої мимовільної зміни часу і чи може сучасна медицина це пояснити?
За словами лікарів, такий незвичайний досвід може бути наслідком апоплексичного удару або епілепсії. У разі Бейкера уповільнення часу було викликано аневризмою, яка була виявлена після медичного обстеження. В його правій півкулі головного мозку через розрив кровоносної судини виникла велика область нейронального ушкодження.
Хоча цей факт був встановлений, але як і раніше він не дає відповіді на питання, як це вплинуло на сприйняття часу самим Бейкером. Дослідження, в яких учені намагаються виявити ділянки мозку, які відповідають за ту чи іншу функцію, можуть наблизити нас до розв’язання цієї загадки. За словами вчених, причиною зміненого сприйняття часу можуть бути зміни в певній зоні зорової кори, що розташована в задній частині черепа. Відомо, що завдання цієї ділянки — відстежувати рух об’єктів. Однак, можливо, на цьому її функції не вичерпуються, і вона впливає на хронометраж часу.
Дослідження з «відключення» активності цієї зони за допомогою магнітного поля показують, що в цьому випадку людині складно відстежити рух предметів і визначити, як довго вони перебувають у полі зору. Це говорить про те, що система сприйняття руху має свій власний хронометр, завдання якого — відстежувати швидкість пересування предметів у полі зору. Пошкодження мозку порушують його роботу, що призводить до такого явища, як «зупинка часу».
Але що можна сказати про тих, хто пережив «зміну часу», але не має пошкоджень такої ділянки мозку? Можливо, в цьому випадку зіграли свою роль інші елементи механізму головного мозку, які також відповідають за хронометраж. Сьогодні вченим відомо, що все, що ми спостерігаємо, зберігається в мозку у вигляді окремих «знімків», подібно до кадрів на кіноплівці. Тому мозок, який не має пошкоджень, здатний відновити подію, «склеюючи» ці окремі «знімки». Однак, якщо якісь порушення роботи мозку знищили цю здатність мозку до «склеювання знімків», то людина бачить тільки окремі кадри. Такі висновки зробили вчені з Французького центру досліджень мозку і когнітивної діяльності в Тулузі.
Уповільнення сприйняття часу може з’явитися і в людей, які не мають порушень в ділянках мозку, але перебувають в особливій ситуації, пов’язаній із ризиком для життя. Багато людей, які пережили подібне, кажуть, що все, що відбувається в момент небезпеки, нагадує сповільнену зйомку.
Однак, за словами вчених, цей випадок дещо відрізняється від описаного раніше досвіду уповільнення часу і пов’язаний із особливостями пам’яті. Наша пам’ять влаштована так, що більш детально і ясно запам’ятовуються сильні емоції та переживання, і з часом буде здаватися, що певна подія тривала набагато більше часу, ніж насправді. І все ж, механізм цих двох явищ може мати подібну основу.
Переживання зміненого часу та реальності — зупинки, прискорення, уповільнення або «розкадровки» — нагадують нам про крихкість нашої свідомості і сприйняття. Чи все є таким, яким здається?
