Нині в селі, яке розташоване поблизу обласного центру, мешкає близько півтисячі осіб. Відомо, що на околицях села люди жили вже з ранньослав’янських часів. Біля села знаходяться поселення VII–VIII ст., Х-ХІІ ст. та група курганів Х-ХІІ ст.
В писемних джерелах Буки відомі з кінця XVIII ст. Належали варшавському банкиру Фрідріху Коббруту. У 1802 р. за борги село перейшло до дворянина Матвія Лишкевича. З 1830 р. ним володів Антон Нікорович, а з 1843 р. його сини — Віктор-Адам та Ігнатій.
У 1853 р. воно було придбане графом Броніславом Дзялинським та приєднане до Денишівського маєтку. Після його смерті село успадкувала його дружина Марія та донька Людвіка, в заміжжі Стадницька. У 1887 р. воно було придбане братами Михайлом та Андрієм Дурилінами. У 1898 р. частина поміщицьких земель (837 десятин) була продана Буківській сільській громаді.
У 1898 р. в селі було відкрито однокласне сільське училище.
У 1795 р. в селі проживало 230 жителів та було 32 двори; 1899 р. — 690, 128; 1911 р. — 688, 130; 1926 р. — 1792, 256; 1941 р. — 1048, 204; 1973 р. — 876, 318.
Порівнявши дані 1926 та 1941 рр., видно, яких жахливих наслідків завдали селу радянські перетворення (розкуркулення, репресії, голодомор), населення села зменшилося майже наполовину.
На фронтах ІІ світової війни воювало 150 мешканців села, 64 з них загинуло, 52 нагороджені орданами та медалями.
