У житті кожного з нас чимало проблем, та і весь світ повен проблем.
Здоров`я – проблема.
Гроші – проблема.
Стосунки – проблема.
Про спокій і не питайте, він нам навіть не сниться. Рідко зустрінеш людину, яка б сказала: – Я тішуся життям. Я прокидаюся з думкою: «Життя прекрасне! Як цікаво жити!»
Вам цікаво жити? Ні? А що, власне, цьому заважає?
Може, лінощі? Я нічого не хочу змінювати. Але щоб життя стало цікавим, прийдеться стати цікавим і для самого себе, і для інших.
Є така історія.
Мати розбуджує вранці сина.
– Вставай. Час до школи.
– Не піду до школи. Хочу спати.
– Вставай. Спізнишся.
– Не піду. Мене там ніхто не любить: ні вчителі, ні учні.
– Вставай, синку. Тобі вже 50 років. Ти – директор школи. Тебе там чекають.
На жаль, життя швидко проходить, а ми не змінюємо своїх звичок. Лише зітхаємо й рахуємо прожиті роки. Краще не роки рахувати, а додавати до них мудрості. Тоді не було б нудно, і життя не було б сірим і невиразним, обтяженим лише турботою про роботу, дітей і здоров`я. Проблеми ніколи не підуть, якщо у своєму житті нічого не змінювати.Вважається, що коли у людини є гроші та здоров`я, для нього не існує проблем. Чи так це? Запитайте своїх знайомих, родичів, у яких є і гроші й здоров`я, як у них з проблемами? Неодмінно почуєте, що проблем вистачає.
Які ми сьогодні?
У нас багато бажань і сподівань, і не менше розчарувань. З`явилися прекрасні засоби зв`язку, але припинився зв`язок між серцями. Неправда і фальш – в надлишку, але так мало щирості й самоповаги. До всього підходимо з позиції власної користі, матеріального інтересу.
Проте, світ – це єдине ціле. Хочемо того чи не хочемо, але ми пов`язані між собою, залежимо один від одного. Уявіть собі, що у вас захворів мізинець, маленька частина величезного тіла. Однак все тіло буде відчувати великий дискомфорт.
Або уявіть, що ви якось прокинулися, працюють всі служби вашого життєзабезпечення, а навколо нікого немає. Ви – один. Чи будете ви тішитися життям?
Кожному з нас хочеться (хоча б підсвідомо), щоб його любили, цінували, поважали, вважали душевною людиною: легкою, світлою, доброю, що вміє усе зрозуміти і пробачити. Ми й самі усі хочемо мати справу лише з душевними людьми.
А сам я який? Або краще сказати: «Хто я такий?»
Найчастіше ми неправильно відповідаємо собі на це питання. Ми вважаємо себе тілом, але «Я» – це душа, яка живе в цьому тілі й управляє ним. Її не побачиш фізичними очима, але всі дуже добре її відчувають.
Душа – це просто точка свідомого нематеріального світла, і тому як усяка енергія – вічна. Іноді місцем мешкання душі вважають серце. Проте це не так: вона перебуває в районі мозку, але її думки відбиваються на серці.
Душа виявляє себе через розум, інтелект, звички.
Розум – творець думок. Світ повен чудес – храми, космічні кораблі, інтернет, телебачення і т.д. – все це творіння людського розуму. Тому із всіх чудес найбільш велике й важливе – людський розум, який ці чудеса творить. Гра розуму приводить у дію все в цьому світі. Це «все» – проекція людських думок, результат діяльності розуму.План будь-якого творіння виникає в розумі. Все, що ми бачимо, знаємо, відчуваємо, приводиться у дію думкою, що виникає в людському розумі.
Думки, як і сама душа – це не щось матеріальне. Їх неможливо побачити або помацати, але вони завжди відображаються в очах або на обличчі.
Думки можуть бути порожніми, грішними, негативними та піднесеними. Створюючи грішні та порожні думки, душа втрачає силу. Створюючи піднесені, чисті думки, вона знаходить силу. Тому піднесені думки – багатство, значно більш цінне, ніж фізичне. Вони вигідні для мене, бо надають мені сили.
Негативні думки небезпечні. Вони руйнівні як для мене, так і для світу, бо збудовані на насильстві. Створювати такі думки – однаково, що пити отруту. Фундамент для створення таких думок – негативні якості характеру і відповідні дії.
На жаль, інтелект сучасної людини переповнений порожніми думками:
– Чому начальник сьогодні не в дусі?
– З ким тепер Пугачова?
– Знову Петрик, сусідський син, поставив велосипед біля моїх дверей.
– Цей такий, цей сякий і т. ін.
Будь-які подібні думки про інших – порожні думки. Аналіз подій, на які я вплинути не можу – порожні думки. Будь-яка критика – порожні думки. Думати про хвороби – порожні думки. Порожні думки послаблюють інтелект і впливають на мій стан, я стаю слабким і розгубленим. Прийняти правильне рішення у такому стані неможливо.
Чисті думки – ознака здорового розуму. Такі думки базуються на мужності, чесності та вірі.
Найчудовіша якість думок в тому, що з допомогою них ми можемо створити будь-який стан: як щасливий, радісний, так и порожній, слабкий. Якщо думати: «Я – щаслива, любляча, сильна душа, вічна й безсмертна» – можна за одну секунду відчути піднесений стан і піднесені почуття. А якщо думати: «Я слабка душа, у мене зовсім немає сил» – щастя зникне разом з цією думкою за одну секунду. І прийде відчай. Основа обох станів – думки.
Будь-яка проблема – гра думок. Як вона виникає? Ми думаємо про одне й те саме знову і знову, перетворюючи одну думку в гору негативних думок.
Наприклад, ваш син алкоголік. Які думки ви створюєте постійно?
– Це через нього я став таким нервовим. Як мені це все набридло!
– Скільки ж ще мені так мучитися? Сил моїх більше немає.
– Що ж це за життя!..
Ви покращите свій настрій, створюючи такі думки? Ні. Проблема вирішиться? Ні. Чи не краще нагадати собі:
– Все, ставлю крапку. Я – сама точка свідомої енергії і на всіх негативних думках ставлю крапку. Я зробила все, що могла, і тепер відпускаю ситуацію. Нехай все буде так, як має бути.
Усіма силами акцентуйте увагу на хороших якостях цієї душі. Щоб не відбувалося, завжди думайте про цю душу тільки добре. Будь-яким негативним думкам з цього приводу скажіть: «Ні!».
Звичайно, це не так-то легко. І не завжди буде виходити. Але прийдеться твердо запам`ятати: створювати у такій ситуації негативні думки – шкодити собі й іншим, і посилювати ситуацію. А це не є вирішенням проблеми.
Звичайно, думки можуть бути ще гірші. Але не відступайте. Ця людина для вас – тренер. Вона допомагає вам знайти волю і силу терпіння.
Якнайчастіше проводьте інвентаризацію власних думок. Збільшуйте запаси світлих, піднесених думок. «Як справи з піднесеними думками на сьогодні? На жаль…».Нам треба повернути звичку (а вона була!) створювати піднесені думки. Втрата цієї звички заважає нашому стану залишатися стійким.
Інтелект – здатність міркувати, розрізняти, вирішувати. Практично кожний пам`ятає класику дитячої літератури, «Що таке добре, і що таке погано?» Маяковського. Ми знаємо, як треба робити, і що у підсумку? Чому інтелект не завжди приймає правильне рішення? На нього впливають звички – ще один вияв здібностей свідомості.
Звички – це сліди або відбитки на самій душі тих дій, які були здійснені колись душею. Це те, про що кажуть: «Залишив незгладимий слід у свідомості»… Ці сліди, або відбитки минулого, забарвлюють наші думки та бажання, устремління і дії.
Розум, інтелект, звички – здібності, властивості свідомої енергії, душі.
Складіть таблицю своїх позитивних і негативних якостей. Комбінація позитивних і негативних якостей кожного з нас унікальна. Двох однакових особистостей не існує. Світлі, чисті, піднесені думки свідчать про позитивні якості особистості.
Такі якості незмінно відображаються на обличчі. Життєрадісне обличчя, мудрі очі, які бачать те, що не очевидно – свідчення піднесених якостей душі.
Здатність простягнути руку, коли тебе ображають, і відсутність недобрих думок – вияв уроджених якостей душі, її первісної природи.
Первісна природа будь-якої душі – спокій і любов, чистота, мудрість і щастя. Коли виявлені ці якості, ми у прямому розумінні слова випромінюємо світло, звідси і вислів «світитися від щастя». І це не метафора. Це реальність. Світло добра сповнює людину і через неї проливається на цей світ.
Позитивний стан – природа душі. Будь-яка душа первісно спокійна й утихомирена.
І всі ми були такими, і знову такими станемо. У цьому немає нічого нового. Усе починається з вищої точки відліку, зі свого досконалого стану. Душа була досконалою і знову стане досконалою, знаходячи втрачену владу над собою. Так було і буде. Знаходимо – втрачаємо. Знову знаходимо і знову втрачаємо. Нічого нового.
Тепер важливо усвідомити, як далеко я відійшов від своєї первісної природи. Самоусвідомлення означає зрозуміти свою первісну природу і при здійсненні будь-яких дій виявляти свою первісну форму, тобто випромінювати енергію добра.
Якщо ви робите повсякденні справи з задоволенням, значить ви у свідомості душі. Неважливо, що ви робите: перете, прибираєте в квартирі, працюєте за комп`ютером, креслите, підстригаєте газон у саду – головне робіть з задоволенням, з почуттям радості.
Немає потреби вираховувати, що за люди і речі оточують мене. А якщо я себе з кимось порівнюю, критикую, то в якій я свідомості?
Поживою для душі є думки. Тому позитивні думки, збудовані на духовному знанні, роблять душу здоровою і сильною. Я у свідомості душі, якщо думки, слова і дії збігаються. При цьому ви будете неодмінно відчувати легкість, музика щастя обов`язково буде лунати у вашому серці.
Головний практичний висновок, який потрібно мати з вищесказаного: коли ви дивитеся на когось, не акцентуйте увагу на його імені, зрості, тілі, національності, віці. Дивіться на нього як на душу, таку ж, як і ви, просто яка грає іншу роль.
Будь-яка душа первісно – любляча і спокійна. Це відчування дозволяє нам завжди залишатися втихомиреним, терпимим, люблячим. І тоді усередині не буде постійного неспокою з приводу того, який я маю вигляд в очах інших. Звичайно, на це потрібні і час і зусилля, але це приємний стан, який містить у собі величезне благо. Пробуйте.Отже, душа вже має ті якості, які я саме і шукаю, і чого мені бракує. Але їх не потрібно десь шукати. Вони у мені. Треба лише дати їм виявитися.
Усе, що мені потрібно зробити – це відчути себе тим, ким я є насправді. Я – душа, спокійна і любляча. Це і є духовна свідомість. І цей стан має бути в кожній моїй дії. Тоді і бажання знайти спокій – здійсниться, і проблеми підуть. У цьому світі немає нічого, про що слід було б непокоїтися.
Лише якнайчастіше нагадуйте собі: «Я – душа, спокійна і любляча».
З таблиці з позитивними якостями виділіть ті, які властиві вам. Думайте про них, концентруйтеся на них, виявляйте їх.
Не потрібно навіть ніяких зусиль, просто виявляйте усе хороше, що є у вас. Продовжуйте усвідомлювати, «хто» здійснює дії, і тоді автоматично посилиться контроль над думками, почуттями, словами, діями.
Важливо зрозуміти, що процес створення думок іде поряд із здійсненням дій. Важливо не просто дозволити їм довільно текти, а задати напрямок. Оцінити їх з боку. Увесь час контролювати цю спрямованість, доки позитивні думки не почнуть приходити автоматично.
На сьогодні ми не вільні у створенні думок. Ми не є їх творцями. Наші думки – реакція на поведінку людей і зовнішні обставини. Варто тільки комусь щось нам сказати – і все! Тиск підвищився, сон зник. Відпочиваючи на морі, в лісі, ми приходимо до стану втихомирення. Думки течуть спокійно, я в приємному настрої розуму. Але вони створені знову таки за рахунок зовнішніх чинників: природи, повітря, води. Я повертаюся – і знову буденні турботи, повсякденні думки. Блаженства немає і сліду.
Дуже, дуже важливо навчитися управляти своїми думками, знайти владу над собою.
Знайти владу над собою – значить мати повний контроль як над фізичними органами, так і над тонкими органами душі: розумом, інтелектом, звичками. Вважайте їх своїми опорами, придворними у своєму королівстві.
Запитайте себе: «Розум править мною чи я ним правлю? Чи вдається мені створювати думки про те, що я забажаю, і тоді, коли захочу? Інтелект зосереджений там, де бажаю я? Чи він десь блукає? А звички? Я спроможний ними управляти?» Виділіть час і послідкуйте за цим дня три.
Королівство – значить влада. Якщо ці особливі опори не у вашій владі, якщо часом не слухаються, якщо хоча б одна з них не підкоряється – у вас немає влади над собою. Отже, і в думках, в інтелекті – безлад, хаос. Про яку задоволеність життям можна казати? Хаос в розумі відбивається і на зовнішньому плані: немає порядку в домі, на роботі, у стосунках. Подивіться, що у ваших шафах, на столах?
Щоб змінити ситуацію, пограйте із собою. Уявіть, що ви – король. У вашому розпорядженні усі придворні: розум, інтелект, звички. Розум – це прем`єр-міністр, інтелект – міністр оборони, звички – міністр фінансів. Управляйте.
Звичайно, на перший погляд, це може здатися незвичним, бо нас цьому ніхто не вчив, ми до цього не готові. Наші очі розташовуються із зовнішнього боку і повернені назовні. Вуха, рот – те ж саме. Тому ми дивимося назовні, слухаємо зовнішні звуки, а от усередину себе не заглядаємо; не привчені та не вміємо. Тепер спробуйте. Це цікаво. Зберіть увечері свій королівський двір і скажіть: – Повідомте мене, як проминув день. Пане прем`єр-міністр, шановний Розум, які ви створювали думки? Це були позитивні думки? Це були думки, які додавали мені енергії, чи навпаки, впливали руйнівно?
Якщо він вам відповідає: «На жаль», віддайте наказ (ви ж король!):
– Негативні думки більше не створювати! Я не хочу себе руйнувати. Я хочу бути гідним королем, справжнім володарем самого себе.
Також поговоріть з міністром оборони. А він чим займався протягом дня? Чи тримав він оборону, чи стримував натиск негативних думок? І йому дайте команду:
– Оборону тримати! Ніякі негативні думки не пропускати!
І з міністром фінансів:
– Які рахунки ви поповнювали: рахунки піднесених або негативних думок? Ви збільшували рахунок втрат або рахунок накопичень?
Що вони вам cкажуть? Якщо ви зробите це звичкою, то побачите, як ваше життя зміниться в кращий бік. Відчуєте, наскільки легко і просто ви будете жити, наскільки більш радісним і щасливим ви станете, і проблеми підуть.
