25 січня цього року у Страсбурзі ухвалили моніторингову резолюцію ПАРЄ щодо України «Функціонування демократичних інститутів в Україні», яку наша влада радісно охрестила «збалансованою», приписала у свої досягнення і з тексту якої виокремила лише позитивні вислови на свою адресу. Так, МЗС відзначило, що Асамблея позитивно відзначає прогрес у проведенні демократичних реформ, зокрема: прийняття в остаточному читанні конституційних поправок в частині судової влади і судової системи; прийняття нового закону про Верховний Суд та впровадження електронної системи декларування.
Проте, у вказаній Резолюції – цілих 14 пунктів, які, в свою чергу, містять додаткові підпункти. Саме у цих пунктах ПАРЄ висловила те, чого НЕ зробила нинішня влада, і що, на її думку, варто зробити для досягнення європейських цінностей і стандартів.
Тож, озвучимо останні вимоги ПАРЄ до нашої влади, які вона завбачливо «пропустила».
- Виявляється, Асамблея «висловлює свою стурбованість з приводу загострення політичного дискурсу після подій Євромайдану і війни на сході України, навколо опозиційних українських політичних сил, яких звинувачують у зраді або екстремізмі». Тож «Асамблея закликає владу вжити всіх заходів для забезпечення плюралістичного політичного середовища, в якому політична опозиція зможе повністю виконувати свої демократичні функції» (пункт 3 Резолюції).
- «Асамблея знову заявляє про важливість всеосяжної конституційної реформи для успішного здійснення загальної реформи в країні» (пункт 5 Резолюції). Зокрема, у п. 5.2. вона «закликає владу, і тим більше Верховну Раду,в найкоротші терміни вжити всіх необхідних законодавчих актів, а також, у разі необхідності, внести зміни в існуюче законодавство для реалізації цих конституційних поправок».
- Асамблея «знову закликає владу провести повне розслідування насильства і загибелі людей під час Євромайдану, а також подій навколо будинку профспілок в Одесі у відповідності з рекомендаціями Міжнародної консультативної групи Ради Європи» (пункт 7 Резолюції).
- На думку Асамблеї, «процес конституційної реформи не повинен зводитися до децентралізації та судової частини, а також вирішення в інших областях, де були відзначені недоліки, у тому числі у зв’язку з розмежуванням повноважень» (пункт 8 Резолюції).
- Асамблея висловлює свою стурбованість у зв’язку з проблемами прав людини, які були порушені у зв’язку з Законом про люстрацію. Таким чином, «настійно закликає Верховну Раду невідкладно ухвалити поправки до цього закону, які були підготовлені у співпраці з Венеціанською комісією для того, щоб вирішувати ці проблеми і шукати додаткові заходи, щоб гарантувати, що всі рекомендації в остаточному висновку Венеціанської комісії відображені в законі і що реалізація закону знаходиться в повній відповідності з європейськими стандартами» (пункт 9 Резолюції).
- На думку Асамблеї, «повсюдна корупція в Україні продовжує залишатися основним пунктом для занепокоєння. Тривала відсутність вираженого і конкретного прогресу в цій області, в тому числі щодо судових переслідувань і обвинувальних вироків, які потенційно можуть зменшити наслідки масштабної реформи органів влади і, в кінцевому рахунку, підриває довіру суспільства до політичної та судової системи в цілому». У цьому зв’язку, «Асамблеястурбована тим, що темпи боротьби з корупцією йдуть занадто повільно, і конкретні результати є дуже обмеженими. Крім того, вона підтверджує свою заклопотаність у зв’язку з переплетенням політичних і економічних інтересів у політичній обстановці в країні, яка впливає на громадську думку і може перешкодити боротьбі з корупцією» (пункт 10 Резолюції).
- Асамблея також «закликає владу створити спеціальний антикорупційний суддля боротьби з широким поширенням корупції в судовій системі, який має важливе значення для успіху боротьби з корупцією в цілому» (пункт 10.3 Резолюції).
- «Асамблея повторює свій заклик до прийняття єдиного виборчого Кодексу, який передбачає пропорційну систему виборів і повністю відповідає європейським стандартам. Асамблея висловлює занепокоєння у зв’язку з тим, що стаття 81 Конституції України допускає виключення члена парламенту, який зраджує своїй лояльності до партії чи фракції, від якої він був обраний. Це суперечить європейським стандартам і до цієї конституційної статті повинні бути внесені зміни в контексті триваючої конституційної реформи» (пункт 11 Резолюції).
- З тих же причин, «Асамблея закликає Верховну Раду скасувати недавні поправки до закону Про вибори народних депутатів, які дозволяють політичним партіям постфактум змінити партійні списки кандидатів» (пункт 11 Резолюції).
- Асамблея відзначає, що «Верховна Рада відклала ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнього насильства (СДСЕ № 210, «Стамбульська Конвенція»). Вона закликає Верховну Раду знову повернути її в свій порядок денний і забезпечити якнайшвидшу ратифікацію цього важливого документа» (пункт 12 Резолюції).
Отож, як бачимо, не зовсім вже і «збалансованою» є остання Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи. Адже у 14 пунктах Резолюції абсолютна більшість — висловлення стурбованості та вимог ПАРЄ до української влади.
Натомість наша влада продовжує займатися окозамилюванням і переконує українців, що у нас «все добре», а Європа нас повністю «підтримує» і «хвалить». Може, саме тому влада і не поспішає оприлюднювати повний офіційний переклад тексту Резолюції ПАРЄ від 25.01.2017? А тим більше – його виконувати?!
Микола Томенко, лідер Громадського руху «Рідна країна»
