Біда держави в тому, що в нині в політиці мода на крамарів і клоунів. І одні, й інші придумали спочатку міф про іноземців, які хочуть скупити землю, а нині активно “борються” проти цього.
Нагадаю: чинне законодавство країни ПРЯМО ЗАБОРОНЯЄ КУПІВЛЮ ЗЕМЛІ сільськогосподарського призначення ІНОЗЕМЦЯМИ! Але не менша загроза йде від монополізації земельного ринку, оскільки агробізнес країни вже практично монополізований.
Для того, щоб проілюструвати реальний стан справ в нинішньому сільському господарстві, уявіть собі поруч на одній картинці “Версаль” курячого короля Косюка поблизу Києва і хату селянина поблизу Канева, де від смороду Косюківського курячого бізнесу збиває з ніг…
Отож, сьогодні необхідні, насамперед, антимонопольні заходи на аграрному ринку і щодо оренди земельних паїв. Бо “сільськогосподарська Україна” – це типова феодальна країна, де місцеві феодали чи “поміщики” стали місцевими монополістами не лише в економічних, а й у політичних справах. Під них “ліплять громади”,вони купують у “непродажної влади” посади…
Подібна модель представництва загальнонаціональних феодалів – і у центральній владі. “Фракції” Косюка, Веревського та ін. впевнено ухвалюють рішення і в АП, і в уряді, і в парламенті.
Тому перші кроки в земельному питанні: інвентаризація, демонополізація, державні програми в інтересах фермерського, а не агрохолдингового сільського господарства.
