litgazeta.com.ua
Житель Житомирщини отримуватиме довічну державну іменну стипендію
Згідно з Указом №684/2014, Президент України Петро Порошенко постановив призначити виплату довічних державних іменних стипендій 31-му громадянину України, які зазнали переслідувань за правозахисну діяльність. Серед них — і житель Житомирської області ШЕВЧУК Анатолій Олександрович.
ДОВІДКОВО. Анатолій Олександрович Шевчук – український письменник-шістдесятник, новеліст, представник житомирської прозової школи, краєзнавець. Він народився 6 лютого 1937 року у місті Житомир в робітничій родині.
У 1954 році закінчив середню школу № 32. Тоді ж вступив до Житомирського технічного училища № 1. За два роки здобув фах будівельного майстра, але працювати не зміг за станом здоров’я. Згодом був призваний до армії. Звідти його комісували через хвороби. Улаштувався лінотипістом Житомирської обласної друкарні, де пропрацював майже 30 років. Досконало оволодів своїм фахом, вважався найкращим лінотипістом області.
У жовтні 1966 року, відповідно до ч. 1 ст. 62 КК УРСР, Анатолій Шевчук був засуджений до п’яти років ув’язнення. Відбував покарання у таборах суворого режиму Дубравлаг (Республіка Мордовія). У таборах належав до націоналістичного українського товариства, яке складалося з повстанців молодих дисидентів. Передавав листи з описом життя в таборі, про постійні приниження і знущання над в’язнями. Один такий лист із табору № 17, три оповідання та уривки з листів братові, В’ячеслав Чорновіл опублікував у збірці «Лихо з розуму. Портрети двадцяти злочинців», яка 1967 року вийшла друком у Франції українською мовою.
Крім того, Анатолій Шевчук неодноразово потрапляв до штрафного ізолятора (ШІЗО).
Після звільнення в 1971 році письменник півроку перебував під офіційним наглядом як такий, що «не став на шлях виправлення». Фактично нагляд тривав аж до проголошення незалежності України.
Наразі Анатолій Шевчук – пенсіонер, проживає в у місті Житомирі.
