Тут зібрані дивовижні експерименти, для проведення яких ви можете скористатись підручними засобами і які з легкістю можна показати дитині. Це краще, ніж будь-які фільми про чарівників – ви можете стати справжнім Гаррі Поттером!
Користі від таких дослідів багато: по-перше, ваше чадо на канікулах відірветься хоч на трохи від монітора і з подивом зрозуміє, який великий і загадковий світ нас оточує. По-друге, на практиці легше зрозуміти фізичні, хімічні та інші закономірності. По-третє, батьки й самі їх згадують – і дивуються разом з дітьми. Ну і безсмертне дитяче прагнення щось утнути знаходить оптимальне мирне русло!
Вулкан на столі
www.ess.uci.edu
Нам знадобляться: банка або пластикова пляшка, глина для ліплення або густе солоне тісто, оцет, сода, лійка, червона акварельна фарба або харчовий барвник.
Абра-кадабра! Банку або пляшку встановлюємо на велику фанерку і обліплюємо глиною або тістом. Коли наша “гора” підсохне, можна її розфарбувати гуашшю або акрилом. Тепер готуємо лаву: в отвір насипаємо соди, а потім акуратно наливаємо туди підфарбованого оцту. І вулкан вивергається, лава стікає по схилу! Краще проводити дослід у дворі, щоби виверження не зіпсувало нічого цінного.
У чому секрет? Оцтова кислота вступає в бурхливу реакцію з бікарбонатом натрію (тобто содою) – в результаті виділяється вуглекислий газ. Цю реакцію використовує мама на кухні, коли готує оладки – вуглекислий газ допомагає розпушувати тісто.
Саморобний телефон
ecofony.com
Нам знадобляться: два пластикових стаканчика, нитка, шило.
Абра-кадабра! У дні стаканчиків пробиваємо невеликі отвори. В дірочки протягуємо довгу нитку (кілька метрів – залежно від того, на яку відстань ви відійдете один від одного для переговорів).
Зсередини зав’язуємо вузлики, щоби закріпити нитки (для надійності можна прив’язати нитку до половинки сірника). Беремо стаканчики – вони будуть нашими мікрофонами і динаміками – і розходимось. Тільки так, щоби нитка натяглася, але ні до чого не торкалася – навіть до наших пальців, які тримають стакани. Тепер один тихо щось каже у свій “мікрофон”, а інший при цьому чує його зі свого “динаміка”!
У чому тут секрет? Нитка стає провідником звукових хвиль – і вони йдуть по ній швидше, ніж через повітря. До речі, звук відмінно поширюється не тільки по нитці! Ось чому якщо постукати по батареї на верхньому поверсі, це почують всі мешканці аж до першого поверху.
А у нас ростуть кристали!
SHUTTERSTOCK
Нам знадобляться: кухонна сіль, вода, каструля, банка, олівець. Або замість солі цукор, плюс дерев’яна паличка і прищіпка. Є і в продажу спеціальні дитячі набори для вирощування кристалів.
Абра-кадабра!
Перший варіант – вирощуємо влітку соляну “крижинку”. Воду нагріваємо, сиплемо в неї сіль порціями і розмішуємо до розчинення. Так робимо, поки розчин не стане перенасиченим, тобто кристалики солі не перестануть розчинятися. Тепер переливаємо розчин в банку, не залишаючи осілих крупинок. Знаходимо в пачці солі найбільший кристал, прив’язуємо його до ниточки, акуратно опускаємо в банку, щоб не торкався стінок, і закріплюємо, прив’язавши нитку до олівця, припасованого зверху. Або ж можна занурити в розчин дріт з петелькою на кінці. Тепер банку залиште в місці, де її не турбуватимуть. Через тиждень виросте “крижинка” химерної форми!
Другий варіант – солодкі кристалічні льодяники. Готуємо насичений гарячий солодкий сироп, розливаємо по склянках – і опускаємо в нього палички, закріпивши на краях склянки прищіпками.
У чому тут секрет? Вода з насиченого розчину поступово випаровується, а розчинена речовина переходить у твердий стан: частки-“цеглинки” притягуються одна до одної та займають свої місця в повторюваній структурі.
“Ми фарбуємо троянди у червоний колір”
yablor.ru
Нам знадобляться: квіти з білими пелюстками (наприклад, ромашки), ніж, кілька прозорих високих склянок, вода, харчові барвники.
Абра-кадабра! Стебла обрізаємо ножем під кутом, розчиняємо у воді барвники різних кольорів і розставляємо у склянки з підфарбованою водою наші квіточки. Десь через добу пелюстки стануть червоними, зеленими і так далі. Одне стебло можна розділити і занурити в дві ємності з рідиною різних кольорів – і тоді квітка стане двоколірною.
У чому тут секрет? Рослини отримують “харчі” з грунту, в розчиненому у воді вигляді. Вода надходить знизу вгору по судинах-трубочках. А листя потім випаровують цю воду. Чимось це схоже на кровоносну систему у тварин.
Секретний шпигунський лист
techcrunch.com
Нам знадобляться: молоко, лимонний сік, два стаканчика, папір, фен або праска.
Абра-кадабра! Наливаємо у стаканчики молока і лимонного соку, занурюємо в кожен з них пензлик або паличку і пишемо на листочках щось дуже важливе і зовсім секретне. Коли папірці висохнуть, текст зникне. Щоби прочитати таємниче послання, подуйте на листки гарячим повітрям з фена або пропрасуйте їх праскою. І ось текст проступає, таємне стає явним!
У чому тут секрет? Лимонна кислота і молочний білок темніють під впливом температури. Розкажіть дитині, що такий метод називається “писати невидимим чорнилом”, і що його дійсно застосовували в історії, коли потрібно було передати таємні послання – а писати могли в книгах, звідси пішов вислів “читати між рядків”.
Батарейка з лимона
SHUTTERSTOCK
Нам знадобляться: лимон, два шматочки мідного дроту по 10 см, лампочка, скріпка.
Абра-кадабра! Кінці дротів зачищаємо, один оголений кінець прикручуємо до скріпки. У лимоні робимо надріз і вставляємо туди скріпку, а на відстані кількох сантиметрів – проколюємо дірку, і туди вставляємо другий дротик зачищеним кінцем. Тепер якщо прикласти вільні кінці дротів до контактів лампочки, вона засвітиться! Якщо напруги не вистачило, можна взяти кілька лимонів і з’єднати їх послідовно.
У чому тут секрет? Лимонний сік є електролітом. Усередині акумуляторів теж містяться кислоти. Щоправда, екологічну електростанцію з лимонів побудувати не вийде, адже ми отримаємо мінімальну напругу, трохи менше вольта.
Цитрус-мореплавець
oneperfectdayblog.net
Нам знадобляться: мандарин або лимон, ємність (глибока миска або велика кружка), вода.
Абра-кадабра! Наливаємо води в нашу ємність і кладемо в неї неочищений цитрус. Він плаває і не тоне! А тепер очищаємо його від шкірки і знову опускаємо в воду. Здавалося б, він став ще легшим, проте тепер він йде на дно…
У чому тут секрет? Шкірка мандарина або лимона менш щільна, ніж сам фрукт всередині, вона містить багато часток повітря, котрі й підтримують його на поверхні. Знявши пористу шкірку, ми збільшуємо щільність нашого “фруктового суденця”, тому воно стає важчим і тоне.
Втеча води
www.lizon.org
Нам знадобляться: дві прозорі ємності, вода, смужка тканини.
Абра-кадабра! В одну ємність наливаємо води і встановлюємо на якусь підставку. Порожню чашку ставимо на невеликій відстані трохи нижче. Тепер між ними “містком” кладемо смужку тканини. І через якийсь час вода перебереться з однієї чашки в іншу! А якщо поміняти їх місцями, відбудеться зворотній процес.
У чому тут секрет? У води є чудова здатність: вона вміє не тільки текти вниз, але й підніматися вгору “канальцями” в тканині. Це називається капілярний ефект. Для його демонстрації можна ще поставити поруч кілька стаканчиків з водою, частину з простою, частину з пофарбованою – і покласти смужку тканини так, щоби вона торкалась поверхні води в кожній посудині. Незабаром прозора вода стане кольоровою!
Кулька не боїться вогню
SHUTTERSTOCK
Нам знадобляться: повітряна кулька, свічка, сірники, вода.
Абра-кадабра! У кульку наливаємо трохи води, потім надуваємо її не до кінця і зав’язуємо. Тримаємо за “хвостик” і підносимо запалену свічку до того місця кульки, де налита вода. Навіть коли вогник торкається до неї, вона не горить і не тріскає.
У чому тут секрет? У різних речовин різна теплопровідність. Вода проводить тепло в 24 рази швидше, ніж повітря. Тому вона відбирає тепло на себе і не дає плавитися кульці. Поясніть дитині, що те ж можна спостерігати на кухні – з тієї ж причини, якщо не налити в чайник води, він може згоріти.
Чарівні фарби
pictures.shenyuchen.net
Нам знадобляться: склянка борошна, кілька столових ложок солі, стільки ж розпушувача, харчові барвники або гуаш, непотрібні пластикові баночки.
Абра-кадабра! З борошна, солі та розпушувача робимо “тісто”, доливаючи воду, поки воно не стане за консистенцією як густа сметана. Тепер підмішуємо барвники і отримуємо саморобні фарби з 3D-ефектом. Можна малювати пензликами або ватяними паличками, а можна залити фарби в поліетиленові пакетики, з одного боку зав’язавши гумками, а з іншого проробивши дірочки – і малювати, видавлюючи. Творити такими фарбами краще на щільному картоні. Висихають малюнки довго (якщо хочеться швидше – можна на кілька секунд помістити його в мікрохвильовку), але які об’єм і блиск!
У чому тут секрет? А ніякого секрету тут немає! Просто дуже гарно. А для освітньої мети, можна розповісти дитині про те, що раніше художники робили фарби самі, а отже були заодно і хіміками. А первісні люди добували їх прямо в природі!
