ukt.zhitomir-region.gov.ua
Моя пісня – моє життя. Про навколишній світ, про життя родини, країни, усього світу дитина дізнається з розповідей дорослих, з книг, з витворів мистецтва, а сучасна дитина – з інтернету і, великою мірою, – з пісень. Гарні мелодії, змістовні слова проникають в душу дитини, огортають, колишуть, втішають, навчають, виховують гарні риси характеру. Доведено життям, що у сім’ях, де люблять пісні і співають їх у родинному колі, діти виростають духовно збагаченими, поважають своє національне коріння, краще розуміють навколишній світ, мають чимало людських чеснот.
Багато батьків, відчуваючи здібності дитини, прагнуть дати їй початкову освіту в музичній школі, записують на гуртки Центру позашкілля, бо розуміють, як це важливо – естетичне виховання, розвиток таланту.
Садочок, школа, коледж, вуз – на усіх етапах виховання і навчання людина живе разом із піснею. Пісенні та хореографічні гуртки, творчі колективи, музичні студії відвідує велика кількість городян.
Співаєш чи слухає пісню і ніби проживаєш оспіване в ній. Пісня випромінює особливу енергетику – життєдайну, споріднену із душею людини. Вона ніби веселка переливається всіма кольорами людських почуттів. Подекуди піснею можна сказати влучніше і більше, ніж словом, бо торкається вона не лише розуму, але й усіх струн людського серця. А головне – пісня об’єднує людей. У пісні закладена історія нашого народу, звучить його сьогодення, і разом з тим вона заглядає у майбутнє. Людина, яка співає, знаходиться в Божому колі.
Скільки себе пам’ятаю, пісня завжди зі мною. В моїй родині співали батьки, і я – з ними. Пісня допомагала мені гарно вчитися, навчала добру і красі. Я досі люблю відвідувати концерти, сама співаю в хорі. Працюючи в Саратові після закінчення вузу, а далі – у рідному Бердичеві, я співала у хорі медиків, а тепер є учасником народного аматорського хору ветеранів праці при Палаці культури. До речі, з медичної точки зору, співати пісні – корисно для здоров’я, спів позитивно впливає на серце, легені, нервову систему.
Про хор ветеранів сказано і написано багато приємного. Цей колектив об’єднав людей різних поколінь та вподобань, різних професій та віку любов’ю до пісні. А любов до пісні – це любов до життя. Ми співаємо для ветеранів, пацієнтів госпіталю, підопічних геріатричного пансіонату, школярів і студентів, для бердичівлян різних поколінь.
Ми розуміємо відповідальність перед своїми слухачами, перед своїм містом та його мешканцями, перед нашим українським народом, тому й обираємо серйозний, цікавий, патріотичний репертуар. Наш керівник Юрій Петрович Вялов керує хором 28-й рік і добре розуміється на своїй справі.
Мій Бердичів – мистецьке, співоче місто. Бердичів надихає нас на успіхи в освіті, в спорті, в мистецтві, на плідну працю і, звісно, на пісню. У душах бердичівлян живе велика незборима любов до пісні.
Наші мистецькі закладі відомі на всю Україну. І кожен такий заклад – музична школа, педагогічний коледж, Центр позашкільної освіти ім.О.Разумкова, міський Палац культури ім.О.Шабельника – багатий на свої голоси, гурти, хори. Пісні лунають в Бердичеві на свята й у будні, в радісні та скрутні часи, лунають душевно й урочисто, лунають як молитва до Бога за Україну, за Бердичів. І в кожній такій пісні – Віра, Надія, Любов.
І пісні всміхається Бог,
Голубить і серце, і душу,
У пісні живе мій народ,
Добру й справедливості служить.
У пісні крилатая мить
Підійме і в радості, й в горі.
У пісні – калина горить
І нас окриляє любов’ю.
