Новоспечена матуся може плакати від фізичного болю, своєї безпорадності та страху, нічого не відчувати до крихітного, страшенно крихкого незнайомця, що лежить на її руках.
За даними американської благодійної організації Postpartum Progress, 10-15% матерів страждають на розлади настрою в післяпологовому періоді. Іноді це післяпологова депресія, іноді – післяпологова тривожність, іноді, на щастя, рідко – післяпологовий психоз.
Як повідомили кореспондентові “Української правди. Життя” в Центрі медстатистики МОЗ, по Україні статистики щодо післяпологових депресій не існує.
Чимало жінок відчувають самотність, сором та провину і бояться з кимось про це поговорити. Тож кількість мам, котрі насправді переживають це, може бути значно більша, ніж припускають американські експерти.
34-річна американка Даніель Хейнс виклала в Facebook своє фото з новонародженим сином. На ньому породілля має повні очі сліз. Про це пише Today.
Фото з Facebook
“Це моє фото за 3 дні після пологів. Я була така чутлива і така відкрита, це був капець. Я любила мого малюка, я сумувала за його татом (він того дня повернувся на роботу), я була люта на мою маму…мої соски потріскалися та кровили, молоко майже не виходило, моя дитина дуже зголодніла, і відчувала сум через те, що люди вбивають дітей, навмисне, я не спала від самих пологів, я не знала, що робити з моїми цицьками, моя вагіна боліла, бо я постійно годувала, сидячи на ній, я ніби божеволіла…”, – написала Даніель.
Ту фотографію зробила одна з сестер жінки, котра прийшла їй допомогти та принесла поїсти. Хейнс каже, що рада мати таку світлину. Пережити післяпологову депресію Даніель допомогла підтримка близьких, те, що вони годували її та нагадували: багато мам через це проходять, це минає, з нею все буде гаразд.
Ця сповідь ніби зруйнувала якусь греблю. Відчайдушний пост Даніель поширили десятки тисяч разів, сотні жінок подякували їй за її чесність та написали про власні переживання. Хейнс разом із іншими мамами створили сайт Postpartum Confession, де всі охочі можуть розказати власну історію та поділитися фотографіями.
 |
“…Я потроху божеволіла. Я питала себе, чи правильно вчинила, народивши її, і я думала, чи не залишити її з моїм чоловіком, бо відчувала, що обоє вони заслуговують на когось набагато кращого…”, – написала Кімберлі.
“…Я відчувала, ніби мій син захопив моє життя. Я була так близько до того, щоби віддати його та поставити хрест на своєму житті…”, – поділилася жінка, котра не назвала свого імені.
 |
“…Після того, як я так довго хотіла цю дитину, мені було так страшно втратити її, що я втратила саму себе. Я плакалася моїй мамі, що вона (донечка) мені не подобається, я не могла витерпіти звук її плачу. Я була заціпеніла. Я ненавиділа себе за те, що таке до неї відчуваю. Я не дозволяла собі дихати…”, – пригадала Кенделл.
Зі слів Хейнс, вона дуже хоче, щоби жінки знали, що те, що вони переживають – нормально. Вона закликає їх не боятися просити про допомогу.
Учені не знають конкретних причин розвитку післяпологової депресії. Її можуть викликати гормональні зміни, що відбуваються з жінкою, зміни в роботі імунної системи, метаболізму, кров’яного тиску. Тріггерами можуть бути сильний біль, пережитий під час пологів, брак сну та сильний стрес, переживання через зміну вигляду власного тіла, зайву вагу, якої жінці не вдається позбутися швидко.
 |
Як підкреслюють автори сайту Postpartum Progress, симптомів післяпологової депресії існує багато, і немає точного опису, котрий підходив би кожній жінці, котра це переживає. Це не просто “погані дні”, котрі бувають в усіх нас. Цей стан може розвинутися протягом року після пологів та може тривати тижнями.
Жінка може відчувати декілька з перелічених нижче симптомів, а може мати їх усі.
- Відчуття, що з цим їй несила впоратися. Жінці здається, що в неї ніколи не вийде стати справжньою матір’ю, вона сумнівається, чи варто їй узагалі було народжувати.
- Відчуття провини за те, що вона погано справляється. Жінці здається, що її дитиназаслуговує на краще, що, можливо, їй ліпше було б не мати такої матері.
- Жінка не відчуває зв’язку з малюком, того самого материнського щастя, яке вона бачила по телевізору і про яке читала в журналах.
- Роздратування та лють, яку важко контролювати, образа на дитину, на партнера, на подруг, у котрих ще немає дітей.
- Жінка не відчуває нічого. Лише порожнечу. Просто автоматично виконує всі потрібні дії.
- Відчуття глибокого суму. Постійно хочеться плакати, навіть якщо немає вагомої причини.
- Відчуття безнадії, відчуття, ніби краще вже ніколи не буде.
- Неможливість зосередитися, щось вирішити, згадати, що збиралася зробити. Жінка відчуває себе як у тумані.
- Відчуття відірваності від решти людей, ніби існує якась прозора стіна.
- Страх, що щось не в порядку. Жінка боїться, що її почуття “неправильні”, що вона божеволіє.
- Страх того, що вона назавжди втратила колишню себе.
- Страх того, що люди будуть її засуджувати, якщо вона попросить допомоги. Або що в неї заберуть дитину.
- Проблеми зі сном або апетитом.
Експерти окремо виділяють післяпологову тривожність, коли новоспечена мама постійно мучиться від страшних думок та передчуттів.
 |
Як можуть допомогти близькі:
- Спонукайте її говорити про її почуття. Слухайте, не засуджуючи, будьте поряд, щоби підтримати, пише сайт HelpGuide.
- Запропонуйте допомогу з хатньою роботою або з дитям. Не чекайте, щоби вона сама попросила.
- Слідкуйте, щоби в неї був час на себе, їй необхідний відпочинок. Періодично беріть на себе “нічні чергування” з немовлям.
- Чоловікам – будьте терплячі, якщо ваша кохана не хоче сексу. Депресія впливає на статевий потяг.
- Виходьте з нею на прогулянки. Фізичні навантаження дуже допомагають, але жінці, котрій кепсько, важко себе до них примусити. Започаткуйте щоденний ритуал спільних прогулянок на свіжому повітрі.
