Художник Денис Белянський 15 років оздоблює та розписує Михайлівський собор у Житомирі. ВІДЕО

Художнику Денису Белянському з Києва 40 років, 15 з яких він займається розписом   Свято-Михайлівського кафедрального собору  в Житомирі. З лютого 2015 року разом із помічницями він працює у великому залі храму, де на стінах  і віконницях зображують святителів – Якова Праведного, Григорія Богослова, Григорія Палама, Василія Великого, Івана Золотоуста, Симеона Богоприємця.

Денис розповідає, що у його родині  батько художник, мама теж малювала, а сам він свого часу навчався цьому ремеслу в художній школі, яку зараз відвідує і його син. Дружина Белянського  – художник-архітектор. З родиною він бачиться переважно на вихідних, коли їздить додому в столицю, а от у Житомирі за роботою в Михайлівському соборі проводить майже увесь час.

«Ще під час навчання ми разом із другом, перебуваючи в Чернігівській області, познайомилися із священиком і попросилися до нього розмальовувати церкву. Це був мій перший досвід, – розповідає художник. – Вже потім, будучи студентом Київської художньої академії, випадково познайомився з настоятелем Михайлівського собору о.Богданом Бойко. Поспілкувалися і він запропонував мені попрацювати у храмі. Разом зі своїми друзями Миколою Кіщуком та Олександром Кудрявченком я займався оздобленням центрального іконостасу. Мені  о. Богдан сподобався тим, що міг щось питати, радити, але в роботу не ліз і давав можливість бути собою. Художнику багато не потрібно – створити умови і не чіпати. Розпис церков – це безкінечний процес, бо в процесі роботи постійно з’являються якісь нові ідеї, щось додається, деталізується. Спочатку я створюю малюнок у десятому масштабі, а потім збільшую до натуральних розмірів і починаю переносити із трафаретів на стіну. Не все виходить одразу, але у мене цікава і водночас відповідальна робота. За моєю роботою спостерігають випадкові люди, прихожани. Одні хвалять і їм подобається, інші ставляться до цього більш категорично, бо не люблять якихось змін. Мені подобається критика, після якої з’являється можливість щось покращити. Зрозуміло, що частину робочого часу я проводжу за створенням ескізів, вивченням літерутари, якимись підготовчими процесами, але коли берусь за розпис, то фокусуюся лише на цьому».

У Михайлівському соборі Белянський  в 2011 році також розписував притвор за мотивами «Страшного суду». Разом із ним працювала команда із семи осіб. Нині ж йому допомагають молоді дівчата Роксана Макиева, Анна Осадчук, Анна Коваленко.  Митці  оздоблюють стіни храму стародавніми розписами за традиціями Київської Русі, використовучи дорогі та якісні матеріали – на цьому наголошує о.Богдан, а також розповідає про історію Михайлівського собору.

Юлія ДЕМУСЬ

Більше фото в альбомі Першого житомирського в соцмережі