Якщо проаналізувати проект Державного бюджету на 2016 рік, запропонований нинішнім Кабінетом міністрів, то хотів би звернути увагу не стільки на змістовні параметри (які, абсолютно очевидно, потребують окремого системного аналізу), скільки на хитрий підхід Уряду Яценюка, який продовжує ідеологію часів Януковича-Азарова, точніше – вдосконалює її.
Йдеться про те, що формування бюджету стало прерогативою вузького кола людей, а не парламенту. Нагадаю, саме тоді, у часи Януковича-Азарова, з’явилася ідея забрати з Бюджетного кодексу право народних депутатів вносити поправки у Держбюджет, підготовлений до другого читання, а в так зване “тіло бюджету” заводити зміни до десятків законів, перетворюючи це, фактично, у правову базу життєдіяльності Уряду, який отримує право позбутися парламентського контролю у наступному році.
Уряд Яценюка пішов ще далі: крім традиційного небажання мати справу з органами місцевого самоврядування, мерами, обласними радами та депутатами, до “блоку законопроектів”, поданих Кабміном разом з Держбюджетом, додані ще низка повноважень, які Уряд хоче забрати собі, щоб протягом року не мати справи з парламентським контролем.
Найбільш резонансне: Уряд хоче забрати собі право визначати перелік держпідприємств, що підлягають приватизації (на що раніше необхідна була згода парламенту). Так, зокрема, передбачається дозволити “Кабінету міністрів затвердити у двотижневий термін Перелік об’єктів права державної власності, що підлягають приватизації у 2016 році”.
Пропонується також нова формула того, як виключно урядовим структурам передати вплив на земельні ділянки, що належать Національній та галузевим академіям наук. А також – цілу низку повноважень, пов’язаних зі здійсненнями операцій з державним боргом та розподілом субвенцій по регіонах тощо.
Таким чином, виходить, що Уряд Яценюка діє методами Януковича-Азарова: треба один раз в Закон про Держбюджет завести так звані урядові “хотєлки”, щоб одним передноворічним голосуванням забезпечити собі спокійну роботу без парламентського контролю та публічної дискусії у делікатних питаннях приватизації, земельних відносин тощо.
Переконаний: для того, щоб український парламент не перетворити на радянську версію Верховної Ради, де депутати приїжджали раз на рік піднімати руки та отримувати “подарункові набори” від партійного керівництва, потрібно не допустити передачі невластивих функцій Уряду на наступний бюджетний рік!
