Постбюджетна дискусія, на жаль, не дуже за змістом відрізняється від фактично відсутньої бюджетної дискусії.
Політичні сили, які підтримали бюджет-2016, продовжують говорити про загрози Путіним, війною, катастрофою, інфляцією та ін. Деякі, більш “совісливі” політики говорять про те, що насправді бюджет – ганебний, але вони домоглися: хтось – закупівлі пожежних машин, хтось – книжок, хтось – мамографів… або здійснили інші “подвиги” в інтересах народу.
Насправді світоглядної бюджетної дискусії як до, так і після ухвалення бюджету, не відбулося.
Які ж формальні параметри якості життя людини? На сьогодні в Україні такими параметрами є заробітна плата та пенсія. Отже, визначаючи, наскільки якість життя людини покращилась, треба брати за основу показники прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати.
Отож, якість життя українців на місяць у наступному році, згідно з бюджетом не лише Уряду, а і всієї влади, можна розрахувати за своєрідною формулою: 1378 (57,2) + 72 (3) + 100 (4,1)=1550 грн (64,3$).
В бюджеті-2016 закладений середній курс долара – 24,1 грн. Отож, мінімальна заробітна плата у наступному році становитиме:
· з вересня до травня – 57,2$;
· з травня до грудня – зросте на 3$ і дорівнюватиме 60,2$;
· а з 1 грудня 2016 року додасться ще 4,1$.
Тобто, мінімальна зарплата в Україні через рік становитиме “аж” 64,3$! Отож, фактично, “ціна життя” одного дня владою визначена у 2 долари. Впевнено крокуємо у Європу, правда?!
Відповідно, роботодавці, будуючи систему заробітних плат (а держава – пенсій) братимуть за основу цей “дороговказ” влади. А звідси висновок: якщо українська влада хвалиться, що підвищила заробітні плати “аж” до такого рівня і при цьому вона вважає, що на ці гроші можна вижити, то, відповідно, і середньостатистичні роботодавці не будуть проявляти великої активності у підвищенні зарплат.
Я абсолютно переконаний: для того, щоб народ розумів владу, а влада розуміла проблеми народу, бюджет повинен будуватися, перш за все, на розумінні логіки реалістичного прожиткового мінімуму та реалістичної (не для виживання, а для життя) заробітної плати та пенсії! А для цього необхідно вибудовувати чітку стратегію формування робочих місць, стимулювання виплати адекватної заробітної плати та посилення адміністративної (включно до кримінальної) відповідальності за виплату заробітних плат у конвертах.
З цим ключовим завданням Уряд зокрема і влада загалом не впорались.
Тому будь-яке пояснення, що “МВФ змусив” чи “війна спонукала” не виправдовують те, що владна версія формули життя українців на наступний рік є не своєрідним індексом виживання і навіть не індексом бідності, а – ІНДЕКСОМ ЗНЕВАГИ ВЛАДИ ДО ВЛАСНОГО НАРОДУ, яка заради кредитів та власного збереження на кріслах готова пожертвувати елементарними соціальними правами своїх громадян!
