Варто змінити до всього своє ставлення — і материнство стане таким, яким воно і повинне бути — приємним і природним, легким і радісним.
1. Якщо вас нестерпно дратують ваші діти, їх капризи, необхідність бути весь час з ними, — швидше за все, ви проживаєте щось зі свого дитинства. Це не нормальні емоції, це крики наших ран і травм. Їх неможливо заглушити, від цього буде тільки гірше. Їх можна тільки визнати, зрозуміти і прожити. Чим більше ми тікаємо від свого болю, тим більше енергії витрачається даремно. Відкритися їй завжди боляче. Але цей біль пройде. І вивільнить величезну кількість енергії. Енергії для себе, сім’ї, дітей…
2. Якщо жінка порожня і зла — поруч з нею всім буде погано. Тому поки діти тихо грають, треба робити свої справи. Робіть макіяж, стежте за харчуванням, при будь-якій можливості навантажуйте фізично тіло. І — відпочивайте. Лягайте спати з дитиною. Готуйте і прибирайте, поки малюк не спить, а під час його сну — займайтеся собою. І побільше. Цього ніколи не буває багато.
3. Багато жінок навіть після народження дитини не просять допомоги чоловіка. Продовжують самі ходити в магазин, самі миють посуд, прибирають будинок. Ще й займаються дитиною, гладять сорочки… а в чому причина? Ми контролюємо навіть те, на що не можемо вплинути. Хоча можна багатьма речами не морочитися — не хоче спати дитина — нехай ще пограє, втомиться. Не хоче прикорм — нехай їсть молоко. А коли буде готове — сам проявить інтерес. Навіщо водити дитину на всі заняття і вчити всьому, чому тільки можна?
4. Життя з дітьми ніколи не буде таким, як до дітей. Ви, швидше за все, якийсь час більше не зможете ходити на всі гуртки та секції. Вам складніше буде з чоловіком сходити в ресторан. Удвох. Навіть якщо ви туди прийдете, думки ваші будуть вдома — а як же там моє дитя?
Життя вже не буде колишнім. Але навіщо народжувати дітей, якщо ви хочете жити, як раніше? Я не знаю. Мені подобається жити так. Щаслива сім’я, з купою радісних миттєвостей. Все інше — вирішується, змінюється. А діти — це наше все.
