Багато хто з нас любить виїжджати на природу, милуватися деревами і співом пташок, зривати квіти на букети. Сумно, але скоро деяких видів тварин і рослин може не стати.
Що таке Червона книга?
Червона книга України – це основний документ, у якому можна знайти узагальнену інформацію щодо видів тварин і рослин, які під загрозою зникнення. На її підставі розробляються заходи для охорони, відтворення і раціонального використання цих видів.
До Червоної книги заносять види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони. Види тварин і рослин, занесені до Червоної книги, підлягають особливій охороні на всій території країни.
Тварини
Ведмідь бурий
Назва латиною: Ursus arctos.
Ареал виду в Україні в минулому охоплював лісову і частково степову зони. Наразі природоохоронний статус цього виду в Червоній книзі – «зникаючий», чисельність бурих ведмедів не перевищує 300 особин. Близько двох сотень клишоногих живе в Закарпатській та Івано-Франківській областях, ще 50 – у Львівській, у Чернівецькій області залишилося ще близько 20 тварин цього виду.
Причини зменшення чисельності: інтенсивна експлуатація та омолодження лісів, велике рекреаційне навантаження на них, браконьєрський відстріл тварин.
Тварину занесено до Червоного списку МСОП, CITEС і як вид, що підлягає особливій охороні, до Бернської конвенції.
Норка європейська
Назва латиною: Mustela lutreola.
Ще один «напівзниклий» житель нашої держави. Орієнтовно, в Україні мешкає лише 200-300 особин європейської норки. У Житомирській області чисельність виду за останні 50 років скоротилася вчетверо. 1987 року в пониззі Дністра мешкало 60 норок, а у 2000 році – лише близько 10.
Причини зменшення чисельності: інтенсивні зміни водно-болотних угідь у процесі господарського та рекреаційного використання. Негативний вплив на популяцію європейського виду створює більш конкурентоспроможна американська норка.
Вид охороняють у Дунайському, Карпатському біосферних заповідниках, у Нижньодністровському національному природному парку і Канівському державному заповіднику.
Їжак вухатий
Назва латиною: Hemiechinus auritus.
Імовірно, чисельність виду в Україні не перевищує кілька десятків особин, проте вона ніколи не була високою. За останні 20 років відомий лише один випадок контакту людини з цим їжаком: кілька років тому тварину бачили на околицях Луганська. Природоохоронний статус виду – «зникаючий».
Причини зменшення чисельності: деградація степових екосистем, засадження ділянок псамофітного степу монокультурами сосни і поширення їжака білочеревого.
Тварину охороняли в Луганському та Українському степовому природному заповіднику, проте це не дозволило зберегти популяцію виду. Відновлення колишньої кількості вухатих їжаків можливе лише за умови розведення в неволі.
Тхір степовий
Назва латиною: Mustela eversmanni.
Вид занесено до Червоної книги з позначкою «зникаючий».
Раніше поширений по всій території Україні, тхір наразі майже вимер. П’ятдесят років тому на території нашої держави мешкало близько 30 тисяч особин. Зокрема, у Черкаській та Полтавській областях проживало по 12 особин на кожну тисячу гектарів, сьогодні – 0,1.
Причини зменшення чисельностi: землеробське освоєння залишків цілини і масове винищення ховрахів.
Тварину охороняють на території державних заповідників «Асканія-Нова», Дунайський, Луганський, Український степовий, Кримський, Чорноморський і в національних парках Азово-Сиваський та «Меотида».
Хохуля руська
Назва латиною: Desmana moschata.
В Україні дніпровська популяція хохулі проіснувала до початку минулого століття, донська – до 1960-х років. З 1970-х хохулю регулярно помічають у верхній течії ріки Сейм на Сумщині, звідки вона завдяки міграції з сусідньої Курської області (Росія) розселилася вниз за течією майже на 200 кілометрів. Наразі сеймська популяція хохулі перебуває в пригніченому стані: за результатами обліків 2000-2002 років чисельність виду становить 300-500 особин. Це дозволяє віднести тварину до списку «зникаючих» видів.
Браконьєрство, знищення місць мешкання внаслідок діяльності людини і порушення гідрологічного режиму водойм через природні катаклізми – ось головні причини зменшення чисельності.
Популяцію тварини охороняють на території регіонального ландшафтного парку «Сеймський».
Рослини
Будяк пагорбовий
Назва латиною: Carduus collinus Waldst. et Kit.
В Україні цей будяк поширений на південному схилі останцевого вулканічного куполу біля Ужгорода. Всього залишилося лише кілька сотень особин цієї рослинки. Тому природоохоронний статус виду – «зникаючий».
Причини зменшення чисельності: руйнування ділянок, де росте будяк, унаслідок освоєння південних схилів передгір’я під сади і виноградники.
Пагорбовий будяк охороняється на масиві «Чорна гора», в Карпатському біосферному заповіднику. Заборонено забудову та сільськогосподарське освоєння місць зростання виду.
Волошка білоперлинна
Назва латиною: Centaurea margarita-alba Klokov.
В останнє десятиліття цей вид повністю зник з околиць Миколаєва, лівого берега Бузького лиману. Але нові місця його зростання виявили біля кількох сіл Миколаївської області. Локальні популяції волошки займають площу 30-40 гектарів. Її чисельність наразі залишається нестабільною.
Ізольованість волошки, одноманітність її популяцій, біологічне старіння і поглинання цього виду іншими, знищення первинних місць зростання, забудова, розорювання й заліснення піщаних арен і лісових галявин, де переважно росте волошка, – основні причини зменшення чисельності виду.
Охороняється в заповідному урочищі «Андріївське» та заказнику «Михайло-Ларинський». Рослину занесено до Європейського червоного списку. У 2005 році затверджено «План дій зі збереження перлистих волошок на Миколаївщині». Заборонено забудову, заліснення галявин і відкритих ділянок піщаного степу, збирання цих рослин.
Модрина польська
Назва латиною: Larix polonica Racib.
В Україні модрина росте в Карпатах – Скибових, Привододільних Ґорґанах і Чорногорі. На початку XX століття цей вид був наявний також і в Бескидах, але на сьогодні він там не зберігся. Має специфічні екологічні умови для існування: світлолюбна і малоконкурентна. Природоохоронний статус виду – «зникаючий».
Причини зменшення чисельності: вирубування лісів задля використання цінної деревини.
Модрину охороняють на території заказників «Скит Манявський» та Кедринський. Забороняється проведення несанкціонованих лісогосподарських заходів у відомих локалітетах, заготівля цього виду, порушення умов зростання.
Рябчик гірський
Назва латиною: Fritillaria montana Hoppe.
В Україні рябчик росте в Середньому та Південному Придністров’ї. Також його популяції є між cелами Устя і Велика Слобідка, що в Хмельницькій області, і в урочищі «Шебутинський яр». На Хмельниччині та в Чернівецькій області налічують по кілька тисяч рослин.
Найбільше рябчик потерпає від збирання рослин на букети, викопування його цибулин, рекреаційного впливу. Особливо загрозливим є стан популяцій у Хмельницькій області. Саме тому природоохоронний статус виду – «зникаючий».
Рябчика охороняють у Національному природному парку «Подільські Товтри», ландшафтному заказнику «Шебутинський яр». Рослину внесено в Додаток І Бернської конвенції. Заборонено збирати, викопувати рослину, порушувати умови місцезростання.
Їжача голівка вузьколиста
Назва латиною:Sparganium angustifolium Michx.
В Україні раніше було відоме єдине оселище виду в Українських Карпатах – в озері Герешаска на хребті Свидівець. Наразі популяція рослин зменшується.
Зміни водного режиму та людський фактор є причинами зменшення чисельності.
Як охороняють: заборонено зміну гідрологічного режиму озера.
