21 лютого Європейський Суд скасував санкції проти Сергія Клюєва – депутата Партії Регіонів та одного з близьких посіпак Віктора Януковича. Це вже восьмий соратник Януковича, якого виключили із санкційного списку ЄС. А причина цьому – бездіяльність Генеральної прокуратури України та її керівників.
Поясню. Економічні санкції, які передбачають замороження рахунків, арешт віл та яхт — завжди накладаються за економічні злочини, тобто за корупцію. Щоб зберегти санкції – Генеральна прокуратура повинна була надати докази, що Клюєв – корупціонер, що Клюєв вкрав гроші в українців і вивів їх за кордон.
Але рішення суду показує зворотнє. ГПУ не надала жодних доказів, що Клюєв виводив з державної кишені мільярди. До речі, а чи знали ви, що офіційним власником Межигір’я був не Янукович? Він оформив свою резиденцію на компанію “Танталіт”, власником якої був Сергій Клюєв. Трохи передісторії.
Рідний брат Сергія Клюєва Андрій – давній та близький помічник Януковича, а також друг кума Путіна Медведчука. Він працював першим заступником глави адміністрації президента Януковича та першим заступником голови Партії Регіонів.
Він був секретарем Ради Національної Безпеки та Оборони України та тричі призначався віце-прем’єр-міністром України. У березні 2013 року Янукович офіційно призначив Андрія Клюєва головою з підготовки України до підписання угоди про Асоціацію з ЄС. Вам відомо чим це закінчилося.
Саме Клюєв був відповідальним за силовий розгін мирного протесту в Києві 30 листопада 2013. Це підтвердили показання екс-голови КМДА Олександра Попова. Сам Сергій Клюєв, з якого зняли санкції, з 2006 року був депутатом від Партії Регіонів.
У 2014 році на нього наклали санкції ЄС через незаконне привласнення державних коштів. Але це не завадило йому балотуватися та знову стати народним депутатом. У 2015 році Верховна Рада зняла недоторканність з Сергія Клюєва. Після цього він втік з країни.
Брати Клюєви тісно пов’язані своєю бізнес діяльністю. Тому їхні бізнес-капітали оцінюють в Україні, як спільні. У березні 2013 року журнал “Фокус” оцінив статки Клюєвих у 618 мільйонів доларів. І це люди, які офіційно з 90-х років працювали виключно на державних посадах чи були депутатами. Але знову ж таки Генеральна прокуратура не знайшла доказів того, що вони крали у нас з вами гроші. Що входило до родинної бізнес-імперії?
Статки братів Клюєвих зосереджені навколо двох заводів – завод “Напівпровідників” та “Укрпідшипник”. Власність на них оформлена через австрійські компанії. З ними також пов’язані близько 70 інших компаній в Україні та десятки офшорних фірм. Ще Клюєвим належить власний бізнес з сонячними електростанціями, який вони побудували без жодної копійки інвестицій, а точніше – державним (тобто нашим) коштом і в збиток країні (тобто нам).
Схема була проста – береш у держави кредит під створення бізнесу, а потім його не повертаєш. Якщо ти віце-прем’єр, а твій брат власник резиденції президента – це зробити легко. Але мало того, що ти з нуля за наші з вами податки відкриваєш бізнес. Потім держава дає тобі державні преференції і ще додаткові кошти на його розвиток. Кошти, які теж ніхто не повертає.
Наприклад, якось держава просто “подарувала” Клюєвим 200 мільйонів гривень державної безповоротної фінансової допомоги. Уявляєте собі чесного бізнесмена, який приходить в державний банк і… отримує 200 мільйонів гривень на розвиток бізнесу, які не треба повертати.
Для “розширення” бізнесу Клюєви забрали у нас з вами 1000 га державних земель в Одеській та Миколаївській областях, а також анексованому Криму. Лише по кредитам, не рахуючи допомоги на бізнес і земель, компанії Клюєвих досі винні державним банкам щонайменше 15 мільярдів гривень.
Наведу кілька прикладів того, що можна було б зробити в Україні на ці кошти.
На ці гроші можна було б, наприклад, модернізувати військову техніку в Україні. У 2018 в бюджет на цю статтю заклали 16,4 мільярдів гривень. Ще можна було б заплатити річну зарплату майже всій Нацполіції. У бюджеті на це передбачили 17,5 мільярдів гривень.
Або ж можна було б закупити ліки для всієї країни та покрити витрати на всю українську науку. На це в Україні виділили 8 і 6 мільярдів гривень. Погашати ці борги вже нікому. Більшість компаній, що отримували кредити, стали збитковими та не зможуть їх повернути. Клюєви вивели кошти з України.
ГПУ також не арештувала корпоративні права Сергія Клюєва на ТОВ “Танталіт”, дозволивши йому вже в грудні 2014 року вивести 147 мільйонів гривень з цієї компанії. Це та компанія, на яку було оформлено Межигір’я Януковича.
Генпрокуратура так і не спромоглася розпочати навіть (заочне) розслідування в жодній із зазначених справ. Розпочати в судах заочне слухання справ щодо соратників Януковича, які переховуються від слідства, було одним з основних гасел Юрія Луценка перед призначенням на посаду Генпрокурора.
У травні 2016 парламент ухвалив для цього навіть спеціальний закон “імені Луценка”, яким значно спростив процедуру заочного судового розслідування. Але за 1 рік та 9 місяців спецрозслідування щодо Сергія Клюєва навіть не ініціювалося.
Що ж маємо у підсумку? Ні 15 млрд гривень державних банків, ні повернених земель чи сонячних електростанцій, ні санкцій, ні Клюєва за гратами. “Виконуємо закон – встановлюємо справедливість”. Це цитата із реклами Генерального прокурора України Юрія Луценка. Ви вже, мабуть, всі її чули. Юрію Віталійовичу, встановлюєте справедливість для кого?
Ну і на сам кінець трішки про політичну відповідальність. Нагадаю, що Юрія Луценка на посаду Генерального прокуророра призначили депутати Блока Петра Порошнка та Народного Фронту за поданням Петра Порошенка.
Будь ласка, пам’ятайте про хоча б це до наступних виборів.
