Сергій Загідулін – дуже цікава постать в українському футболі.
Народився 26 березня 1992 року в місті Новоград – Волинському на Житомирщині. У Житомирі виступав за команду “Полісся”.
При цьому, незважаючи на молодий вік, технічний півзахисник встиг пограти в Прем’єр-лізі в стані “Карпат” проти таких іменитих команд, як “Дніпро”, “Металіст”, “Кривбас”. Тепер Сергій захищає кольори чернівецької “Буковини”, котра зараз переживає ледь не найгірші часи в своїй самобутній історії. Гравці команди уже майже рік грають за “дякую”, проте футболісти, як справжні професіонали, старанно виконують свою роботу на футбольному полі.
Одним із таких і є Сергій Загідулін, котрий, являючись одним з найкращих в складі чернівчан, в кожному матчі викладається на максимум. Вибуховий, технічний, швидкий хавбек, який може віддати точний пас в будь-яку точку футбольного поля, з радістю відгукнувся на пропозицію допомогти першоліговій “Буковині” в скрутні часи, хоч сам має за плечима виступи за основу “Карпат” в Прем’єр-лізі і пропозиції від інших клубів.
Кореспондент UA-футбол поспілкувався із Сергієм про перші кроки у футболі, гру за дублюючі склади “Карпат”, виклик в основу львівського клубу, перехід в “Буковину”, а також про інші, нефутбольні речі.
“Надіюся, що в “Буковині” все налагодиться”
– Сергію, на даному етапі кар’єри ти граєш за чернівецьку “Буковину”… В цьому сезоні “жовто-чорні” переживають ледь не найгірші часи в своїй самобутній історії… Важко грати в таких умовах?
– Звичайно, даються взнаки всі фінансові проблеми, які наявні в команді, але найголовніше це те, що є ігрова практика, хороший колектив, кваліфікований тренер, який тебе розуміє із півслова. Ось завдяки цим компонентам грати якось легше. Безумовно, є проблеми і незручності через відсутність належного фінансування, але на цей час, доки я в команді, це терпимо.
– Незважаючи на всі проблеми ти все одно продовжуєш грати за буковинців. Надієшся, що все налагодиться в найближчий час в команді? Були якісь обіцянки від керівництва чи від представників влади?
– Звичайно, я надіюся, що все налагодиться. Обіцянки? Кажуть, що буде все добре, що все налагодиться. Побачимо, як будуть виконуватися ці обіцянки.
– В останній час “Буковина” постійно змінює склад через фінансові негаразди… Але в тебе уже, напевно, склалося якесь враження про “жовто-чорних”. Як ти в загальному оціниш чернівецьку команду, її вболівальників?
– Колектив у нас дуже хороший, дружній, тренерський штаб іде постійно на контакт із футболістами, підбадьорює, знаходить потрібні слова, щоб мотивувати нас в ці складні часи.
Чернівці – дуже гарне місто. Маленьке, компактне, зручне. А перед вболівальниками потрібно взагалі “скидати капелюха”, адже не кожен любитель футболу зможе так вболівати за команду в цих складних умовах, як ті люди, котрі постійно приходять на стадіон і переживають за “Буковину”. Це ще раз доводить, що вболівальники у чернівчан – вірні.
– Декілька бліц-питань по колективу… Хто найкращий друг в команді?
– В “Буковині”? Микола Жовтюк. А в “Карпатах” – Жовтюк і Костевич.
– Хто найтехнічніший, а хто найшвидший, на твою думку?
– Себе називати не можна? (усміхається). Це Євген Немтінов. А найшвидший, напевно, Тарас Сивка.
– У кого найкраще почуття гумову в команді?
– У Сивки (усміхається). Любить Тарас пожартувати.
– Як тобі місто Чернівці?
– Чернівці – дуже гарне місто. Маленьке, компактне, зручне. Мені дуже подобається.
– Уже вільно в ньому орієнтуєшся?
– Те, що мені потрібно, знаю. Знаю, як дістатися на тренування, в центр міста. Там, де потрібно, орієнтуюся.
“Футбол дав мені дуже багато чого в житті”
– Повернемося до початку твоєї футбольної кар’єри… Пам’ятаєш свої перші кроки у футболі? Коли зрозумів, що футбол – це твоє?
– Розпочав займатися футболом в сім років. Пам’ятаю, що коли пішов в перший клас, то буквально через два місяці після цього батьки відвели мене на футбол. Я завжди любив поганяти м’яча у дворі, тому і просив віддати мене в футбольну школу. В 14 років мене запросили до себе “Карпати”. Я якраз грав проти львів’ян на ДЮФЛ. В 15 років я підписав контракт з ними контракт.
Коли зрозумів, що футбол – це моє? Ну, напевно, тоді, коли просив батьків віддати мене на футбол.
Футбол дав мені дуже багато чого в житті. Завдяки спорту №1 я знайшов нових друзів, багато де побував. Дуже радий, що став футболістом.
– А якби не склалося з футболом? Ким мріяв стати у дитинстві?
– Не знаю навіть (задумався). Чесно, до семи років про це навіть не думав, а коли виповнилося сім, то одразу захотілося стати професійним футболістом. Пожежником чи міліціонером точно ніколи не мріяв бути (сміється).
– Розкажи, будь ласка, про свої перші кроки в “Карпатах”…
– В 14 років я приїхав у складі житомирської команди СДЮШОР грати проти львівського УФК. Після цієї гри до мене підійшов Вільчинський і сказав, що йому сподобалося, як я граю. Володимир Несторович запропонував мені перейти в його команду. Коли приїхав додому в Житомир, то одразу сказав мамі про свій майбутній варіант продовження кар’єри. Вона сказала, що якщо я хочу стати дійсно професійним футболістом, то потрібно їхати.
Перших півроку у новій команді в мене мало що виходило, тому що переїзд, адаптація до нового колективу далися взнаки. Хоч мене прийняли дуже тепло у Львові, проте в ігровому плані мені було дуже важко на перших етапах.
Але згодом я влився в нову команду, зрозумів клубну філософію “Карпат”, зрозумів, що від мене вимагається, тому і зумів заграти на пристойному рівні.
“Містер сказав: “Із завтрашнього дня ти тренуєшся з основою “Карпат”
– Згодом тебе викликали в основу “Карпат”…
– Тоді в клуб тільки прийшов Ігор Йовічевіч. Ми у нього були першою командою в його тренерській кар’єрі. Я йому дуже вдячний, тому що він мене дуже багато чому навчив. Йовічевіч – дуже сильний тактик. Наприклад, він навчив мене, як переміщатися по футбольному полі. Також Ігор Йовічевіч велику увагу приділяв таким аспектам, як сон, харчування. По його словам, дотримання режиму сну і правильності харчування дає гравцеві більше, ніж тренування. Футболіст повинен себе вести професійно не тільки на футбольному полі, а й поза його межами. Згодом дотримання такого режиму почало йти на користь, я почав додавати в професійному рості. І коли грали між собою дубль і основа “Карпат” (першу команду тоді тренував Нікола Костов), мені вдалося себе непогано проявити. Пам’ятаю, як після матчу в роздягальню команди зайшов Містер і сказав: “Із завтрашнього дня ти тренуєшся з основою “Карпат”.
– В Прем’єр-лізі ти провів три матчі, і всі з потужними командами: “Дніпро”, “Кривбас”, “Металіст”… Дебют прийшовся на матч проти “Дніпра”… Які емоції тоді відчував?
– Чесно кажучи, емоції були просто божевільні. Це відчуття, коли виходиш на футбольне поле і розумієш, що збулась твоя мрія, неможливо передати словами.
– Матч з “Дніпром” – це була твоя найяскравіша подія в футболі? Чи були ще якісь схожі моменти?
– Згоден, що дебют, та ще і з таким іменитим суперником, як “Дніпро”, – це завжди відкладається в пам’яті як одна із найкращих подій. Проте найяскравішим моментом моєї кар’єри був матч із “Кривбасом”, коли “Карпати” просто розтрощили гостей з рахунком 6:0. Я тоді вийшов на заміну і навіть долучився до останнього голу львів’ян.
– Через які причини покинув “Карпати”?
– В останній рік перебування в стані “зелених левів” в мене не було ігрової практики, а рівень дубля я переріс як по віку, так і по професіоналізму. Я не хотів більше грати за другу команду, тому і покинув “Карпати”.
– Як вважаєш, чому “Карпати” зараз не надто вдало виступають в Прем’єр-лізі?
– На мою думку, Містеру потрібен час. Я пам’ятаю, коли Ігор Йовічевіч прийшов у дубль, в нього теж не все виходило, але з часом все кардинально змінилось. Йому просто потрібен час. В “Карпатах” зараз будується молода команда, новий колектив, тому що з минулого складу залишилось тільки декілька гравців. Пішли Младен Бартуловіч, Валерій Федорчук, Дмитро Льопа і інші провідні гравці. Проте зараз у львів’ян багато талановитих молодих гравців, яким просто потрібен час. Думаю, що “Карпати” ще вистрелять у цьому сезоні.
“Хотів би допомогти вивести “Буковину” в Прем’єр-лігу”
– Як виник варіант із “Буковиною”? На яких умовах переходив в чернівецький клуб?
– Я забрав документи з “Карпат” і став вільним агентом. В мене були і інші варіанти для продовження кар’єри, але так склалося, що мій агент запропонував мені перейти до чернівецької “Буковини”. Він попереджав, що в клубі великі фінансові проблеми, але для мене основним критерієм вибору команди стало те, що в стані “жовто-чорних” грає мій друг Микола Жовтюк. Якщо, наприклад, вибирати між будь-якою командою Першої ліги і “Буковиною”, то я, звичайно, обрав би “Буковину”, тому що тут мені легше було б адаптуватися. Жовтюк на той момент був уже півроку в команді, тому проблем із адаптацією у мене не виникло.
Агент мені одразу ж сказав, що є варіант з чернівецьким колективом, проте попередив, що в клубі наявні фінансові негаразди. Але для мене першочерговою метою було знайти команду, де я буду отримувати стабільну ігрову практику. Після того, як я забрав документи з офісу “Карпат”, для мене основною ціллю було знайти не фінансову вигоду, а якраз команду, де я буду стабільно грати. Ось так я опинився в “Буковині”.
– Якби кардинально помінялася ситуація в клубі, хотів би продовжити кар’єру в “Буковині”?
– Так, я хотів би продовжити кар’єру в “Буковині”. Мені тут все дуже подобається: і місто, і команда, і вболівальники. Якби все налагодилося, то я би хотів допомогти вивести чернівецьку команду в Прем’єр-лігу.
– В “Буковині” тебе частіше використовують на позиції вінгера, проте в дублі “Карпат” ти грав в центрі поля… Не виникає труднощів із грою на фланзі?
– В центрі поля я розпочав грати тільки з приходом Йовічевіча. До цього я весь час грав тільки на фланзі, виконуючи роль вінгера. Але вже з приходом Містера я перейшов в центр поля. Тренер постійно мене вчив, як грати саме в центральній зоні, постійно давав настанови. Він бачив, що в мені є задатки, щоб грати в центрі поля. І саме як центральний хав я потрапив в першу команду, де і грав на цій позиції. Але труднощів в мене не виникає із зміною позицій. Я чудово себе почуваю як на фланзі, так і в центрі.
– Проти якої команди було грати найважче в цьому сезоні?
– Безумовно, із “Зіркою” Кіровоград. Дуже потужна команда, в якої кваліфікований кадровий потенціал. Проти них грати було найважче.
“Мрію” зіграти в Лізі чемпіонів”
– Твої найбільш сильні сторони, як півзахисника, і над чим ще потрібно попрацювати?
– Мої сильні сторони? (задумався). Не знаю, я не можу оцінювати себе, нехай це роблять експерти. А слабкі аспекти в моїй грі – це, напевно, відбір м’яча. Над цим мені потрібно ще попрацювати. В сучасному футболі без допомоги в обороні атакуючим гравцям немає чого робити на футбольному полі. Колись ще до приходу Йовічевіча в “Карпатах” я думав, що можна грати у футбол без відбору м’яча, але тепер знаю, що потрібно відпрацьовувати в захисті. Над цим і працюю.
– Є свій взірець футболу? У світі в цілому і в Україні.
– Так, є. Це – Ліонель Мессі. Коли слідкуєш за його діями на полі, здається, що він з іншої планети. А в Україні?.. Артем Мілевський. Я грав проти нього за дубль “Карпат”. Це дуже сильний футболіст. Що б там про нього не говорили, але на полі це професіонал. Що мені подобається в Артемові, так це те, що він, граючи на позиції центрфорварда, ніколи не пошкодує пас одноклубникові при різкому контрвипаді. Мілевський часто асистує партнерам, вміє притримати м’яча корпусом. Дуже хороший нападник.
– Яка твоя футбольна мрія?
– Почути гімн Ліги чемпіонів на футбольному полі. Дуже хочеться зіграти в цьому турнірі.
– Є якесь хоббі?
– Хоббі, як такого, немає. Люблю пограти у більярд, піти в кінотеатр, як і всі люди.
– А у футбольні симулятори приходилось грати? Якщо так, то які саме?
– Звичайно! Граю в Pro evolution soccer. Граю з 2007 року і до сьогодні. Ось, чекаю вже на 15 версію цієї чудової гри. В мене немає якоїсь улюбленої команди, ми граємо всіма клубами. З Володимиром Костевичем, коли жили на одній квартирі у Львові, дуже часто засідали пограти в PES. В грі, як і у реальному футболі, – якщо тобі сьогодні везе, то завтра гра може не піти. І інколи ми один з одним не розмовляли, якщо хтось багато програвав (усміхається).
– Як зазвичай проводиш свій вільний час?
– Майже весь час я проводжу в номері в готелі. Я живу на одному поверсі з деякими своїми партнерами по команді, тому багато часу проводжу з ними. Влітку ми їздили на озеро, також інколи виходжу гуляти в центр міста, люблю пограти в теніс. Але переважно знаходжуся в готелі.
