Je suis Samuel/Flickr.com
Люди, які перебувають в комі, приходять до тями, якщо рідні з ними розмовляють — таким є поширене серед медиків та пацієнтів уявлення. Чи вірне воно? Дослідження вчених із Північно-Західного університету США показало, що воно правдиве.
Виявилось, що пацієнти йдуть на поправку, коли чують, як рідні розповідають їм історії, пов’язані з ними, ті, що зберігаються у їхній довгостроковій пам’яті. Причому це може бути не живий голос рідних, а запис.
Пацієнти, яким по чотири рази на день вмикали записи голосу їхніх рідних, одужували значно швидше, ніж ті, яким не вмикали таких записів. Справа в тому, що згадки про події записані у довгостроковій пам’яті хворих, і коли вона активізується, мозку легше повернутись до тями. Самі люди, яким вмикали записи рідних, краще орієнтувались, де вони, і реагували на розмови поруч із ними.
«Це як вихід з-під наркозу. Це перший крок по відновленню повної свідомості», — говорить провідний автор дослідження Тереза Пейп.
За її спостереженнями, після проведення такого аудіоексперименту із людьми, які вже розплющили очі та вийшли із коми, але перебували у вегетативному стані, їхнє самопочуття покращувалось. Коли вона говорила щось до пацієнтів та клала їм руку на плече, вони реагували, дивились на неї. Перед проведенням аудіоексперименту вони не проявляли такої реакції.
Науковці стверджують, що коли людина реагує на довкілля, у неї швидше відновлюється мова, вона одужує фізично, а також може починати займатись трудотерапією.
«Сім’ї відчувають себе безпорадними, коли їхня рідна людина перебуває в комі. Це жахливе відчуття для них. А [запис аудіоісторій — авт.] дає їм відчуття контролю над процесом відновлення пацієнта і шанс бути частиною лікування», — говорить Тереза Пейп.
