1.zt.ua
Боєць 95-ї аеромобільної бригади з позивним «Багдад» розповів про своє життя до війни, оборону Донецького аеропорту та те, чим хоче зайнятися в майбутньому
– Найбільш цікавий етап мого життя настав, коли ввели контингент до Іраку, – розповідає боєць . –Продзвонили з військкомату, запропонували їхати в Ірак. Робити особливо було нічого, погодився.Відслужив в Іраку загалом вісім з половиною місяців.Там інша війна. Партизанська. Йде колона (конвой).Підривають першу і останню машину, швидко обстріляли. Коли починаємо давати відсіч – тікають.Ставка на несподіванку. Їдеш і не знаєш, що тебе чекає. Ти ворога не бачиш.
Повернувся. Дослужив контракт.
Родом з Новограда-Волинська. Приїхав до Києва.Якийсь час працював охоронцем, інкасатором в банку. Паралельно навчався на юрфаку академії МВС. У минулому році закінчив.
Почався Майдан. Спочатку допомагав грошима, речами, продуктами. Ну і, оскільки моє хобі – це фотографія, то всі події аж до самого розстрілу я відзняв.
Були плани професійно зайнятися фотографією. Взагалі в житті багато захоплень: займаюся туризмом, пішим туризмом, колекціоную, люблю котів, собак …
Почалася війна. Дитина однорічна, дружина. Прийшов час, коли неможливо стало дивитися на ці події по телевізору. Розпочався призов, я у військкомат, типу добровольцем. Ну, повістку виписали, звичайно. Дружині привіз, дивись, мовляв, мене забирають. Відсотків 80 хлопців з моєї роти – добровольці. Пройшли підготовку – і на Схід.
Перекинули в новий термінал в самий розпал подій. Потрібно сказати, що у більшості хлопців бойового досвіду не було. У той же день, коли нас закинули в новий термінал, старий термінал хлопці з 80-ї бригади залишили. Так вийшло. Боєкомплект вибухнув, відстрілюватися не було чим, багато поранених. До вечора бойовики старий термінал взяли, і рушили на новий. Потрапили під масований штурм. Були втрати. Загинув мій помічник. Але ми втримали. Як вони не старалися, термінал ми не здали. Потім нас поміняла інша рота, потім підрозділ 80-ї бригади. До повного знищення нового терміналу були хлопці 93-ї і 80-ї бригад.
Поранення отримав 16 січня. На території аеропорту є монастир. Пішли штурмувати цей монастир. Наше завдання було захопити, закріпитися, відтягнути сили з терміналу на нас, протриматися до ранку. Як показали подальші події нас там вже чекали. Були втрачені рації і вони нас слухали. Ми про це не знали. Шансів навіть дійти, практично не було. Там вже були протитанкові рови, все заміновано. Нас добре зустріли. Ми, правда, відбилися, відійшли. Там я отримав поранення. Потім хлопці ще раз намагалися. Ставка була зроблена на ефект несподіванки. Не вийшло. Якщо б вийшло, можливо ситуація розвивалася по-іншому і в терміналі.
Після поранення потрапив до шпиталю. Спочатку в Дніпропетровській області, потім у Києві. Зараз проходжу реабілітацію. Скоро назад, на Схід, на передову.
Плани на майбутнє … Якщо повернуся живий планую ще вчитися. Зайнятися далі туризмом і фотомистецтвом. Можливо стану професійним фотографом. Це моє улюблене хобі.Фотографія – такий вид мистецтва, може зупинити час. Цікавих моментів у житті людини може бути дуже багато.
