Культура

21 вересня в приміщенні відділу літератури з мистецтва Житомирської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Ольжича спеціалісти Житомирського обласного Центру народної творчості організували і провели персональну виставку Березівського Валерія Федоровича, майстра виготовлення музичних духових інструментів.

18.00 – Гете / Goethe

Існує думка, що Тризуб - не тільки символ сокола-Рода але і божественної Трійці, що виражає триєдність. За давніми уявленнями, Трійцю складали Яв - світ явний, земний; Нав - світ невидимий, духовний і Прав - світ законів матеріального і духовного буття.

«Один одного хваліте, тоді і Бог вас похвалить» Лука Жидята Вересень до столу подає, казали наші предки, закінчуючи польові роботи. Дні у цей час вже коротшали та здебільшого негодило, а тому молодь збиралася в одній хаті на вечорниці, досвітки чи-то посвітки. В оселі під стелею висів посвіт, такий конусоподібний мішечок, званий кабицею, під яким власне і горіла лучина. […]

документальний фільм під назвою “Зима у вогні: Українська боротьба за свободу” здобув перемогу на міжнародному кінофестивалі в Торонто (Канада).

У 2014 році премію Європейської кіноакадемії за кращий документальний фільм отримав "Банкір: Повелитель всесвіту" Марка бодер про темну сторону фінансових ринків.

Щороку за дохристиянським календарем 21 вересня влаштовували Велике свято, під час якого вшановували Світовида. Світовид був тим Богом, який, так би мовити, безпосередньо відповідав за кількість світлих годин, що виділяється для врожаю. А тому Світовиду влаштовували всенічне моління, приносили жертви, ворожили за священним напоєм про майбутню зиму і проводили обряд заклинання наступного врожайного року. Святкування продовжувалися кілька днів.

«Вересень — рум'янець року», або ж «вересень до столу подає», — казали наші предки, закінчуючи польові роботи. Дні у цей час вже коротшали та здебільшого негодило, а тому молодь збиралася в одній хаті на вечорниці, досвітки, чи-то посвітки. В оселі під стелею висів посвіт, такий конусоподібний мішечок, званий кабицею, під яким, власне, і горіла лучина. Довкола розсідалися дівчата, хто пряв, хто вишивав. А невдовзі сходилися хлопці, і світлиця наповнювалася піснями, іграми та танцями.

"Із чужої сторононьки повертайтесь додомоньку", приказували наші пращури, проводжаючи птахів до вирію. При цьому обов'язково годилося загорнути в хустинку грудочку землі і тримати її до весни. А виконували цей обряд давні українці якраз 19 вересня. Навесні ж, помітивши перший журавлиний ключ, що повертався з вирію, грудочку закопували у полі чи городі. Це означало, що весна буде щедрою і буйною.

У народі 18 вересня називалося на честь Захарія та Лисавети. Цей день вважається середнім строком жовтіння горобиного листя. І за ним прогнозували, якою буде зима. Рано пожовкле листя на горобині віщувало ранню осінь та ранню і холодну зиму.